Чотири місяці зими

Нужденний точильник ножів, якби він мешкав у нашому таборі протягом останнього тижня листопада, не мав би більшої кількості матеріалів для анекдотів, ніж коли він зустрів містера Каннінга кілька років тому в околицях Ітона. Ми всі були по кісточки в багнюці. По щиколотку! ні! то б нічого! Не було б великої скарги чи нарікання, якби нам довелося мати справу зі звичайним матеріалом, таким знайомим усім лондонцям, до того, як сміттярі знімуть грізні м’які парапети, які вистилають бордюри після дня чи двох дощів. Його можна зішкребти, почистити, відтерти або вимити. Цю кримську підготовку не могло усунути ніщо, крім тривалих і наполегливих зусиль, що постійно відновлювалися і поєднували всі попередні операції. Воно прилипало до черевиків у вигляді тістоподібних грудок і наполягало на тому, щоб його принесли в чисті хатини та намети, щоб відвідати ваших друзів. Воно дуже любило соломинки, за допомогою яких йому вдалося виробити з себе гігантську цеглину, дещо недороблену, у такому стані вона погрожувала встромити ваші ноги в землю, якщо ви простоїте на одному місці достатньо довго, щоб дати йому шанс; і він також сильно впливав на підкови і висмоктував їх із гучним присмаком смаку в тих маленьких ущелинах між скелястими схилами пагорбів, на які він мав найбільший вплив. Буквально і по-справжньому це було схоже на клей, який наполовину закипів і розлився по поверхні землі на глибину кількох футів. Для солдата було не жартома бачити, як його спальне місце, в хатині чи наметі, вкрите цією гидкою слизом; але вони не могли бути чистими. Зробіть хоча б один крок назовні, і з вами покінчено. Багнюка підстерігала вас, і ви просто несли стільки назад на ногах, ніби пройшли милю. Вози непорушно загрузли в землі, або колеса й осі розлетілися на друзки від напруги коней і мулів.