Власне, дороги, навіть тоді, коли в нас не було окопів, перспектив наступу, не бракувало робочої сили, дороги вже тоді були предметом великого інтересу для всіх нас. Свист локомотивів на залізниці — «Альянс», «Перемога», — які нагадували нам знайомі звуки Вулвергемптона чи Суіндона і змушували на мить повірити, що ми перебуваємо в цивілізованій країні, не слід сприймати як матеріальну гарантію володіння матеріальними благами майбутньої зими. Містер Бітті, маючи в своєму розпорядженні невеликі кошти, поставив залізницю на чудову основу, настільки, наскільки дерево, залізо та камінь могли її закріпити.[34] Правильність його судження при прокладанні лінії була підтверджена тим, що містер Дойн взяв майже паралельний до неї курс на великій головній дорозі між Балаклавою та табором. Містер Бітті був змушений піти у відставку з посади, на якій він надавав послуги не лише колективній армії, але й багатьом окремим особам у ній, які завжди зберігатимуть глибоке почуття його доброти та дружньої допомоги у часи домашніх труднощів щодо хатин і транспорту через хворобу, яка невдовзі стала для нього фатальною.
Містер Дойн після ретельного огляду виявив, що знадобиться набагато менше праці для прокладання нової та якісної дороги між Балаклавою та Кадикоєм іншим маршрутом, ніж для спроб відремонтувати стару, поки по ній рухається транспорт. Відповідно, по центру долини було прорито головний дренажний канал, що впадав у вершину Балаклавської бухти, аби перехоплювати всю воду, що текла зі сходу від неї, і швидко звільняти дорожні та залізничні стоки від дощової води. Дорогу проклали паралельно до залізниці; ґрунт, по якому вона проходила, був глибоким, губчастим, рослинним, він легко дренувався у своєму природному стані, але дуже затримував вологу, якщо його розробляли в мокрому вигляді; дренажні рови завглибшки чотири фути були прориті на відстані сорок футів один від одного, а поверхня між ними була заокруглена так, щоб у центрі вона була на фут вищою. Поперечні дренажі були прориті через кожні сорок чотири ярди, з'єднуючи головні рови, а велике кам'яне брукування завширшки двадцять вісім футів було засипане дрібнішим камінням, а потім покрите щебенем. Перед укладанням кам'яної основи весь транспорт табору протягом п'яти днів пускали по сформованій поверхні, щоб утрамбувати та ущільнити її, причому вранці та ввечері залучали велику кількість землекопів для підтримання належної форми. Цей метод виявився цілком успішним — поверхня була досить гладкою, коли на неї укладали щебінь, і, отже, дощова вода вільно стікала, не проникаючи в ґрунт. На цій ділянці завдовжки в одну милю було укладено близько 13 000 тонн твердого вапнякового каменю та щебеню.