Ситуація

Такою є гіпотеза щодо операцій з північного боку; такими були дискусії, що виникали в армії, коли вона, перепочивши від своїх трудів, побачила, як переможений ворог збирається із силами на позиції, що здавалася неприступною або невразливою. Російський генерал, мабуть, був людиною надзвичайної самовпевненості, якщо вважав, що з поверненням весни зможе вирвати свою армію з лещат ворога, який захопив усе його узбережжя, закріпився у двох точках у його тилу і мав чотири окремі оперативні бази з достатньою кількістю військ, щоб використати їх усі та зосередити величезні сили в будь-якій точці на свій розсуд. Російська піхота, незважаючи на свою вперту витривалість і пасивну хоробрість, не може зрівнятися ні з французькими, ні з сардинськими, ні з англійськими, ні з турецькими військами. Кожен день показував нам, що вона не має жодних шансів навіть проти останніх, коли їх ведуть у бій англійські офіцери або хоробрі та вправні європейські солдати. Їхня кавалерія, за рівної чисельності, буде витоптана, як трава, щоразу, коли виступить проти англійських чи французьких ескадронів; і незважаючи на чудову якість їхньої артилерії порівняно з іншими родами їхніх військ, вона не може конкурувати з нашою у швидкості пересування чи точності вогню. Щодо майбутніх операцій я написав у той час деякі нотатки, які навіть зараз не позбавлені інтересу. Я писав: — «Князь Горчаков виявиться великим стратегом, якому протистоять дуже слабкі генерали, якщо йому вдасться врятувати свою армію і вивести її неушкодженою з Криму. Здоров’я наших військ відмінне; поповнення, що прибуває, дещо молодше, ніж хотілося б, але за зиму вони здобудуть досвід і пройдуть вишкіл. Вони чудово одягнені та нагодовані так, як не годували ще жодну армію — свіже м'ясо, хліб та овочі видаються всім. Відтепер солдати отримуватимуть свіже м'ясо лише тричі на тиждень і хліб лише тричі на тиждень замість щодня. В інші дні вони матимуть свинину або солону яловичину та чудові сухарі. Що стосується зимового одягу, розміщення в хатинах і харчування, наші люди перебувають у незмірно кращому становищі, ніж наші союзники, і нерідко можна побачити, як останні доїдають в англійському таборі залишки з казанів наших солдатів. У такий спосіб зародилися маленькі дружби. «Француз» приходить зі своєю ложкою, усмішкою, цибулиною та дрібкою солі чи пікантною приправою до якогось сапера чи гренадера день у день, близько обіду, вдається до пантомімічної розмови, пересипаної численними «боно», і ласує добрим супом та бульйоном на превелику радість свого господаря. Таким чином обидва задоволені — через шлунок встановлюється справжня entente cordiale [сердечна згода], і ніхто не залишається в програші. Підкріплення нашого союзника, як і наші власні, містять багато дуже молодих людей, і мене особливо вразив юний вигляд солдатів полку, який прибув до Комишевої в понеділок». Дещо прикро додавати, що всі міркування щодо ймовірного ведення війни були зведені нанівець миром, який залишив Росію у військовому володінні північною стороною Севастополя.