У неділю, 28 жовтня, капітан Паріс приєднався до ескадри союзників, яка блокувала Буг і Дніпро, з наказом прийняти командування, як тільки адмірал Стюарт піде; і ми залишили цього офіцера з «Біглем», «Вайпером», «Снейком» і ще одним англійським канонерським човном, а також чотирма французькими канонерськими човнами, щоб виконувати цей сумний обов’язок. Адмірал Стюарт відплив від Бугу у вівторок вранці, 30 жовтня, і приєднався до флоту в Кінбурні. Частина флоту, яка мала канонерські човни для буксирування, того ж вечора вирушила до Каміша. Флот союзників під командуванням сера Е. Лайонса та адмірала{419} Бруа, сера Х. Стюарта та адмірала Пелліона наступного дня відплив на ту саму якірну стоянку.
До того, як експедиційний корпус повернувся до Камєша і Казача, найефективніші заходи, які могли бути вжиті, були використані для безпечного перезимування гарнізону Кінбурна. Всі заслони Кінбурнського форту були відбудовані, руїни розчищені, пошкоджені гармати вилучено, а корабельні гармати поставлено на їх місце; ямка розчищена і поглиблена, частокіл відремонтований, південно-східна брама засипана, а підступи до неї закриті потужним равеліном; гребінь парапетів міцно і добре відремонтовано фашинами та земляними роботами, російські гармати приведені в дію, каземати розчищені та заповнені запасами або пристосовані під казарми, а внутрішні будівлі в процесі реконструкції та реконструкції. Результат довів, що оборонна підготовка була настільки потужною, що ворог ніколи не намагався діяти проти французьких військ, які там дислокувалися, хоча море (дуже незвичайне явище) було сильно замерзло навпроти Очакова.
Кінбурн був захищений від нападу будь-яких сил, які ворог міг спрямувати проти нього, і повністю закритий гарматами грізної флотилії, яку ми залишили для його захисту, більша частина флоту відпливла до Балаклави та Камєша до листопада.
Блокада Бугу та Дніпра, звичайно, була знята першими морозами, і канонерські човни, які брали участь у цій службі, висадилися та приєдналися до флотилії в Кінбурні. Перед початком експедиції майже всі менші канонерські човни були відправлені для підсилення флотилії капітана Шерарда Осборна в Азовському морі, де цей активний та енергійний офіцер турбував росіян, як яструб, що хвилює поле жайворонків. [30]