Кількість хворих офіцерів, які бажають повернутися додому, не зменшувалась. Однак багато з тих, чиї імена фігурували в загальних наказах, постраждали під час нападу 8 вересня. Частка чоловіків, позбавлених інвалідності за станом здоров'я, приблизно дорівнювала кількості офіцерів. Бідолахи! однак у них не було «приватних невідкладних справ», якими вони мали займатися, і це було причиною багатьох «відпусток». Цікаво й цікаво спостерігати, як ранг і соціальне становище несуть із собою особливі ділові турботи й ділову працю, від яких звільняються нижчі класи. Таким чином, гвардійські офіцери, здавалося, були до смерті змучені «невідкладними приватними справами», які не можна було вирішити ніде, крім Англії, і які вимагали їхньої присутності в цій країні бізнесу з жовтня до тижня після Різдва, перш ніж з’являться найменші шанси на їхнє пристосування. Неймовірно, як цим бравим хлопцям вдалося залишитися в армії та виконувати свої полкові обов’язки, ведучи такі делікатні переговори, проводити такі приголомшливі арифметичні розслідування, перевіряти таку кількість{378} рахунків, проходити такі співбесіди, підтримувати такий постійний тиск! Іноді не менше ніж троє з них помирали в один день і з'являлися в наказах як жертви цих жорстоких наполягань. У таборі були деякі люди, які стверджували, що вбивство рябчиків, куріпок, фазанів і лосося є необхідною умовою існування, і що, коли це поєднується з задоволеннями суспільства, з легким курсом опери та претензіями сім’ї, це становить невідкладну приватну справу, досить сильну, щоб залучити будь-кого з Криму. Ніхто не звинувачував цих офіцерів у тому, що вони настільки сильно відчували себе громадянами. Ми всі хотіли б повернутися додому, якби це відповідало нашим обов’язкам, але деякі з наших офіцерів вважають, що їм нічого робити, коли бої закінчилися. Через деякий час наші союзники почали навпомацки пробиратися до позицій ворога в нашому тилу та праворуч.
Положення армій, за винятком руху військ на Байдар, у більших рисах залишалося незмінним. Пелісьє, здавалося, на деякий час був схильний відпочивати на своїй естафеті. Його погляд, без сумніву, був прикутий до плато Маккензі, але його мужність підвела його; він також не побажав повторити своє маленьке прислів’я, яке було в нього на устах, коли в його присутності говорили про бійню та кровопролиття стосовно наших великих нападів — «Омлету не зробиш, не розбивши яєць». Маршал відмовився від виготовлення омлетів: яєць у нього було вдосталь, якщо він любив їх розбити.