Російські пароплави

Багато офіцерів сиділи в хатинах, деякі споруджували напівпідземні резиденції, а табір був усіяний брудними дахами, які здалеку виглядали як скупчення кротовин. Щоб запобігти втомі чи млявості після великого хвилювання стількох місяців у окопах, генерали дивізії почали навчати наших ветеранів і відновити давно забуті задоволення від парадів, польових днів та перевірок. На всіх відкритих майданчиках біля таборів відвідувач міг побачити чоловіків з кримськими медалями та балаклавськими та інкерманськими застібками, які вправлялися в «гусячому кроку» або проходили рухи розгинання, навчаючись, власне, «А-В-В» своєї військової освіти, хоча вони вже бачили чимало боїв і солдатів. Все ж бували періоди, коли найзавзятіші мартини відпочивали від праці, і солдат, не маючи більше чим зайнятися, використовував час і гроші, які були в його розпорядженні, щоб насолодитися принадами їдальні. Прокладка дороги займала кілька годин відпочинку, але офіцерам було дуже мало зайнятися, і було важко вбити час, їздивши по Севастополю, відвідуючи Балаклаву, шукаючи їжу в Кам'єші або полюючи на перепелів, які час від часу зустрічалися зграями по всьому степу і становили найвдячніші доповнення до їдальні. Попереду не було хвилювання; росіяни залишалися непохитними на своїх позиціях на фермі Маккензі. Головні вулиці Севастополя втратили чарівність новизни та володіння. Навіть пагорб Каткарта був безлюдний, за винятком «офіцера-наглядача» протягом дня або кількох блукаючих незнайомців і відвідувачів.{376}