Приготування до штурму

Погода раптово змінилася 7 вересня, а вранці 8-го стало дуже холодно. Пронизливий вітер прямо з північного боку Севастополя гнав нам в обличчя нестерпні хмари їдкого пилу. Сонце затьмарилося, і небо набуло свинцевого, по-зимовому сірого відтінку. Рано-вранці значні сили кавалерії під командуванням полковника Годжа отримали наказ висунутися на передову і вишикувати ланцюг вартових перед пагорбом Каткарта та вздовж усієї нашої лінії. Нікому не дозволялося перетинати цю межу, за винятком штабних офіцерів або тих, хто мав перепустку. Інша лінія вартових у тилу таборів призначалася для того, щоб зупиняти відсталих і роззяв з Балаклави; метою цих заходів, цілком імовірно, було не дати росіянам отримати жодних натяків на наш наступ через незвичне скупчення людей на оглядових пагорбах. Якщо так, то краще було б тримати кавалерію глибше в тилу, а не виставляти перед ворогом лінію гусарів, уланів і драгунів уздовж нашого фронту. Об 11:30 Гайлендська бригада під командуванням бригадира Камерона піднялася з Камари і зайняла резервну позицію на Правому фланзі атаки; і гвардія, також у резерві, розмістилася на тому ж боці Воронцовської дороги. Перша бригада Четвертої дивізії напередодні вночі несла службу в траншеях Лівої атаки і залишилася в них. Друга бригада Четвертої дивізії перебувала в резерві. Гвардійців, які несли службу в траншеях Лівої атаки і повернулися лише того ранку, після прибуття до табору знову підняли по тривозі, і вони жваво зайняли свої місця. Третя дивізія, зосереджена на схилі пагорба перед своїм табором, також перебувала в резерві, готова спуститися до Лівої атаки на випадок, якщо знадобиться її допомога. Генерал Пелісьє протягом ночі зосередив 36 000 чоловік на Мамелоні та навколо нього, щоб сформувати штурмові колони для атаки на Малахів курган і Малий Редан, а також забезпечити необхідні резерви.