Приготування до штурму

Наша атака тривала близько години три чверті, і за цей час ми втратили більше людей, ніж під Інкерманом, де бій тривав сім годин. Приблизно о 13:48, тобто приблизно в той час, коли ми відійшли, між «Мамелоном» і «Малакоффом» праворуч пролунав вибух або фугаса, який, здавалося, підірвав кількох французів, а незабаром після цього артилерія імператорської гвардії прокотилася з тилу до Малого Редана і дала нам зрозуміти, що наші союзники зайняли позицію, з якої вони можуть діяти проти нього. ворога з їх польовими частинами. Від початку атаки французькі батареї над Карінінг-Бей не перестали гриміти проти російського флоту, який мовчки стояв на якорі внизу; і між ними та інкерманськими батареями до вечора тривала жвава канонада, яка час від часу переривалася втручанням англійського редуту, а також пізніх Селінгінського та Волинського редутів, які били по російським батареям на краю гавані. О першій годині від батарей до табору почали підповзати поранені; вони могли сказати нам мало або нічого. — Ми в Редані? «О, так, але багато з нас вбито, а росіяни дуже сильні». Одні були веселі, інші зневірені; всі, здавалося, пишалися своїми ранами. Ще півгодини, і кількість поранених зросла; вони підходили по двоє чи по троє, і — що я раніше бачив як поганий знак — число відсталих, які супроводжували їх під виглядом надання допомоги, також стало більше. Тоді вздовж Воронцовської дороги, повні поранених, з’явилися машини швидкої{356}і каколети (або виводки для мулів). Кожні десять хвилин їхня кількість збільшувалася, і ми могли бачити, що докладалися всі зусилля, щоб поспішити їх на фронт, як тільки вони були готові до нового вантажу. Носії сміття тепер збільшили довжину меланхолійного поїзда. Ми чули, що тимчасові госпіталі попереду були заповнені, і що хірурги почали хвилюватися щодо розміру місць для розміщення поранених.