Яскраве полум'я спалахнуло в тилу Редана вдень, а іншу пожежу було видно в місті над Воронцовою дорогою пізніше ввечері. О 23:00 у місті стався потужний вибух, але точно встановити, де і як він стався, неможливо. З настанням сутінків канонада припинилася, і знову почалася бомбардування — грім бомб, що рвалися з берега моря на Черну, нагадував дріб гігантських стрільб. Росіяни відповіли слабко, кидали букети у французькі траншеї, а зливи вертикального винограду в наші, час від часу освітлювали роботи вогненними кулями та тушами. Капітана Джона Баклі, шотландського стрільця гвардії, було вбито ввечері, коли він виставляв своїх вартових у яру між Малаковом і Реданом перед нашою передовою траншеєю Правої атаки. Майор МакГоуен, 93-й полк, був узятий у полон, а капітан Драммонд був убитий незабаром на цьому місці. Капітан Баклі був молодим офіцером, який мав завзяття й обіцяв. Він був відданий своїй професії, і хоча він був настільки тяжко поранений на «Алмі», що міг мати всі виправдання і право повернутися додому, він відмовився це зробити, і, щойно вийшов із госпіталю, на борту військового корабля, на якому він був присутній під час атаки 17 жовтня, він повернувся до свого полку та розділив його позбавлення протягом зими 1954-55 років. За добу ми втратили 1 офіцера, 11 осіб рядового складу вбитими та 48 осіб рядового складу пораненими.
На додаток до палаючого корабля та пожеж у місті, близько четвертої години пополудні на верхівці великого крана верфі було помічено яскраве світло, і воно продовжувало сильно палати всю ніч. Ймовірно, воно мало на меті освітлювати верф унизу або слугувати сигналом, але деякий час вважалося, що кран загорівся від влучання снаряда. Ніч минула в гарячковому очікуванні та тривозі серед гуркоту бомбардування, який вітер оглушливими поривами доносив назад до табору союзників.
Опівдні в британській штаб-квартирі відбулася рада генералів. Після розгону ради хірургам надійшли накази звільнити лікарні від хворих і підготуватися до{341} прийому поранених. Гвардійці отримали наказ зайняти праві окопи вночі, а вранці їх замінили горяни — атаку довірили Легкій і Другій дивізіям.
Наші втрати справді ставали такими великими, що навіть бійня під час штурму, якщо вона супроводжувалася успіхом, була кращою, ніж щоденне знищення. З 3-го по 6-й у нас загинуло 3 офіцери, 3 сержанти і 40 рядових; 3 офіцери, 9 сержантів і 180 рядових поранених. Капітан Андерсон, виконувач обов'язків інженера, був убитий 4 числа; і капітан Сноу, Р.А., був убитий 6 числа. 3-го, лейтенант Чатфілд, 49-й; 5-го, капітан Вершойл, гренадер гвардії, і лейтенант Філіпс, 56-й полк, були легко поранені.