56-й полк чисельністю близько 800 чоловік прибув до Балаклави і був приєднаний до Першої дивізії. Військо продовжувало ставати під зброю до світанку. 26 числа кіннота виявила 2950 шабель, і ще 500 або 600 можна було вивести на поле.
Повідомлення про те, що росіяни планували атаку на Балаклаву, змусили адмірала наказати «Леандру» та «Даймонду» пришвартуватися на одному тросі, а «Тритону» було наказано бути готовим до швидкого розгону, щоб відбуксирувати їх на позицію, звідки їхні гармати могли впоратися з Морськими висотами.
Незважаючи на ці приготування, було багато чуток про мир. У нас була мирна партія в таборі, яка міркувала, що росіяни більше не можуть витримати змагання. Згідно з цими владами, через кілька місяців британська армія повинна була повернутися додому. Але в бажаннях немає магії більше, ніж у словах, і ці пророки миру недооцінили стійкість і витримку російського уряду і народу. Наші роботи зліва продовжували просуватися. Кілька нових батарей — одна з 15 мінометів — були побудовані перед нашими найпередовішими позиціями на цій ділянці лінії.
Англійська кіннота щоранку спускалася в долину, ніби переслідуючи землю, де впали її товариші, і шукала можливості помститися за них. Ефект був вражаючий — ідеальний, можна сказати, якщо щось людське можна так назвати. Коні та люди були в чудовому стані, настільки придатні для роботи, наскільки це можливо для будь-якої кавалерії.