16 серпня відбулася довгострокова атака росіян, яка закінчилася їх повною поразкою. Переміщення великої кількості військ в околицях Севастополя, одностайні повідомлення дезертирів, яких кілька приходило щодня, та інформація, отримана від татар, дали натяк на те, що росіяни мають намір спробувати щастя ще раз у наступальній операції. Хоча спочатку лінія Чорної передбачалася як точка, яку росіяни, швидше за все, атакуватимуть, припущення, яке, до того ж, підтвердили всі дезертири, однак, оскільки велика кількість новоприбулих військ була помічена зосередженими на російських роботах і навколо них, виникли побоювання, що вони можуть спробувати захопити позиції перед Севастополем.{315}
Кілька дезертирів прибули 15-го і з великою впевненістю говорили про запланований напад на Черну; але на їхні доповіді не звертали особливої уваги, а військам не давали особливих наказів, крім «бути готовими»; і це повторювалося так часто, що не справило ніякого враження. У Байдарі, звідки була виведена англійська кавалерія, розташувалися два полки важкої французької кавалерії та загони єгерів і зуавів. 15 числа генерал д'Алонвіль по семафору повідомив, що велика кількість російських військ зосереджена на висотах і що він очікує атаки. Пізно ввечері повідомлення про це було надіслано генералу Делла Марморі та Осману-паші. Ніяких додаткових запобіжних заходів на Черній лінії вжито не було, і просування було не меншою несподіванкою, ніж просування на Інкерман. Перші звістки про напад принесли на світанку деякі єгері, що входили до патруля, які потрапили в засідку та втекли, а їхні товариші були взяті в полон. Невдовзі застави через Черну були втягнуті, а на світанку почалася канонада.