За розповідями полонених і, судячи з ременів на плечах поранених і загиблих, у справжньому наступі брали участь три дивізії — 5-а 2-го армійського корпусу (генерала Панютіна), щойно прибула з Польщі під командуванням генерала Врангеля; 12-та дивізія 4-го армійського корпусу (Osten Sacken's), раніше під командуванням генерала Ліпранді, згодом під командуванням генерала Мартінолепа; і 17-та дивізія 6-го армійського корпусу (Ліпранді) під командуванням генерал-майора Василькоського. Перед початком атаки генерал Горчаков, який особисто командував, прочитав перед ними листа від імператора, в якому він висловлював надію, що вони виявляться такими ж мужніми, як минулого року, коли вони зайняли висоту Балаклави; і тоді було велике поширення коньяку. Окрім трьох дивізій, які атакували, 7-ма зайняла Чоргун і височини, але не була залучена, за винятком невеликої аванпостної справи сардинців.{319}
У французів було задіяно три дивізії — дивізія Фоше праворуч, дивізія д'Ербійона в центрі та дивізія (Каму) ліворуч від мосту; їх втрати становили близько 1000 убитими і пораненими. У сардинців була лише одна дивізія (дивізія Тротті), яка втратила лише кілька сотень людей; їм довелося шкодувати про втрату видатного генерал-офіцера, бригадного генерала графа де Монтевеккіо, який помер від ран; але з того дня вони здобули велику впевненість і пишалися тим, що так добре трималися на очах своїх союзників.
Бій точився годину, перш ніж я досяг лінії французьких робіт у Федухіне. З височини, над якою мені довелося їхати, усе поле бою було відзначене клубами диму та нерівномірними густими поривами артилерії. Усі наші кавалерійські табори спустіли; але сонце грало на шоломах і шаблях міцних ескадронів, які були підготовлені приблизно за дві милі попереду Кадікоя, і прямо в тилу лінії пагорбів, які французи та сардінці захищали, щоб бути готовими атакувати росіян, якщо вони форсують позицію. Французька кіннота, єгері, гусари і два полки драгунів були зліва від нас. Наша легка і наша важка кавалерійські бригади були сформовані двома важкими масивами, підтримані артилерією на рівнині за другим Федухіним пагорбом, і здавалося, що вони були в чудовому стані і «охочі до бою». Того дня у союзників було не менше 6000 дуже гарної кавалерії; але їх тримали під контролем «через страх» перед артилерією, яку, поза сумнівом, вони могли б захопити, окрім багатьох тисяч полонених, якби ними керував Зейдліц чи Мюрат. Але французький генерал не дозволив виконати атаку, хоча французькі та англійські кавалерійські командири однаково прагнули цього, і тому ця благородна сила виявилася неефективною.