Оріноко прибув до Балаклави з драгунами та кіньми. Містер Дойн, головний суперінтендант Армійського робочого корпусу, також прибув. Він дійшов аж до Константинополя на Сімумі з 450 своїми людьми, які мали слідувати за ним до Криму. Втрати з 10-го на 12-те становили 19 убитих; один офіцер і 112 поранених. У другій половині дня 13 числа видатний молодий офіцер, майор Г’ю Драммонд, шотландська стрілецька гвардія, був убитий, коли він виставляв своїх вартових перед окопами. Чернетки надійшли до легкої дивізії; 71-й полк і один ескадрон 1-го гвардійського драгунського висадилися в Балаклаві.
Війська приходили щоранку до світанку, а сардинці та французи проводили розвідку. Постраждали російські вілли в чудовій долині Байдара, в яких турки виявили в маленькому сільському будиночку на березі моря, на ім'я Ласпі, старого французького лікаря, який багато років жив у Росії. Одного чудового ранку його співвітчизник поскаржився французькому генералу, що п'ятеро турецьких солдатів прийшли відвідати Ласпі. Їх прийняли, нагодували, але перед відходом попросили «маджар» (угорські дукати, найвідоміші у турків іноземні гроші). Старий лікар, який, звичайно, нічого не розумів на їхній мові, подумав, що це ввічливе запитання про його національність; і, бажаючи виправити помилку своїх гостей, показав на французьку кокарду, яку він закріпив на кашкеті, промовляючи при цьому: «Je suis Français, Français». Але коли один із солдатів схопив його годинник і ланцюжок, а інші почали обшукувати жінок родини, він зрозумів, що це він, а не турки{314} зробив помилку, і солдати пішли з предметами вартістю близько 200 фунтів стерлінгів. Генерал Пелісьє звернувся зі скаргою до турецького штабу. Відповідь була така, що турки мають найсуворіший наказ не грабувати; що грабіжники не могли бути турецькими солдатами; і що одяг і крем'яні мушкети, мабуть, були позичені або взяті, щоб змусити людей повірити, що вони турки.