П’ємонт, який знаходиться між двома великими військовими державами — Францією та Австрією — очевидно, уважно спостерігав за прогресом і вдосконаленнями, які були впроваджені у військові системи цих двох сусідніх імперій, і пристосовував їхні експерименти в цих питаннях на свою користь. Восени кожного року в Ломбардії відбувається зосередження військ, і перед війною 1848 року там збиралася велика кількість п'ємонтських офіцерів. Те саме було і, я думаю, досі відбувається, коли табір збирається на півдні Франції. Таким чином, вони мали можливість вивчати дві, у багатьох відношеннях, дуже різні системи. Результатом є змішування обох у зброї, спорядженні, управлінні та рухах. Наприклад, піхота одягнена по-французьки, з шкіряними гетрами під штанами, довге пальто до колін; єдиним винятком є шако, яке більше нагадує австрійське шако, ніж французьке кепі. Кавалерія та артилерія, навпаки, носять короткі кіцелі австрійської кавалерії та артилерії. Для пересування піхоти, а також кавалерії використовувався виключно французький посібник, і на деякій відстані{311} навряд чи можна було відрізнити маневрування французької кавалерії від п’ємонтської, якби не різниця в місцях вершників. Манеж однозначно австрійський.
Дух п’ємонтської армії — я маю на увазі стосунки, що існують між солдатами й офіцерами, а також стосунки останніх один з одним — однак більше схожий на дух англійської, ніж на дух французької чи австрійської армій. Це не легка фамільярність, яка існує між французьким офіцером і солдатом, і не та тиранія офіцера, схожа на «жебрака на коні», і невільне рабство солдата, що характеризує австрійську армію. Офіцери в П’ємонті, як і офіцери в англійській армії, належать майже виключно до вищих класів, і лише рідко офіцер піднімається з рядів, так що дистанція між офіцером і солдатом є не простою дисципліною, а соціальною; і, незважаючи на те, що дух республіканізму та прагнення до рівності можуть бути розвинені в інших державах Італії, П’ємонт, здається, не просочений ним, і прийнята система вибору в офіцери чоловіків з вищих класів дуже добре відповідає. З іншого боку, самі офіцери спілкуються майже так само, як і в англійській армії. Коли офіційні справи закінчуються і починаються товариські стосунки, різниця між вищим і нижчим офіцером повністю зникає, і вони спілкуються, як це зазвичай роблять джентльмени.
30 липня медична комісія отримала наказ щодо генерал-лейтенанта сера Р. Інгланда, G.C.B., командувача третьою дивізією, і йому було рекомендовано повернутися до Англії. Він був останнім з генералів, які покинули Англію, командуючи дивізією. Його наступником у третій дивізії став генерал-майор Ейр.