ВІДРАЗУ після провалу штурму сер Джордж Браун, генерали Пеннефазер, Кодрінгтон, Буллер і Есткорт були змушені лягти в свої ліжка, шукати перельоту або відплисти до Англії. Лорд Реглан був уражений. Його співробітники помітили, що ця невдача "вплинула на його здоров'я"; і один офіцер, який писав додому своїм друзям 23 червня, зауважив: «Він (лорд Реглан) виглядає далеко не добре, і останнім часом дуже постарів».
Генерал Есткурт, генерал-ад'ютант армії, помер вранці 24 червня після триденної хвороби.
28 числа лорд Реглан опублікував такий наказ:
«Фельдмаршал має задоволення опублікувати для армії наступний витяг із телеграфного повідомлення лорда Панмура, датованого 22 червня.
«Я маю наказ Її Величності висловити її сум з приводу того, що така велика хоробрість не була винагороджена заслуженим успіхом, і запевнити її хоробрі війська, що Її Величность цілком довіряє їм».
Протягом дуже кількох годин після появи цього наказу електричний телеграф приніс приголомшливу інформацію до штабів різних підрозділів про те, що фельдмаршал мертвий.{300}
У вівторок увечері, після його звичайної відданості за письмовим столом, його охопили симптоми холерики, і його віднесли до ліжка, де він помер у ніч на наступний четвер. Лорд Реглан володів якостями, які, якщо не властиві великому полководцю, були розраховані на те, щоб отримати від англійської армії більше уваги, ніж те, на яке вона мала право через свою чисельність. Хоча він часто був змушений поступатися їхнім радам, всупереч своїм висловленим переконанням, його спокій у бою — його гідність у поведенні — його незворушна незворушність — здійснювали законний вплив на генералів французької армії.
Неможливо заперечити, що лорд Реглан був досвідченим джентльменом, таким хоробрим солдатом, який ніколи не володів мечем, привітною, почесною людиною, ревною державною службою, непохитною правдою, відданою своєму обов’язку та своїй професії; але мені здається, що він був людиною сильних упереджень і слабкої рішучості, холодним до тих, кого, подібно до Омара-паші, вважав «вульгарним», без труднощів змушений впливом сильнішої волі, і схильний залежати від оточуючих там, де він мав використовувати власні очі. У його характері було щось від старого героїчного типу, що компенсувало б навіть серйозніші вади, якби їхні результати не були, у багатьох випадках, такими сумними для нашої зброї; його смерть на чужій території під час командування англійською армією зворушила серця його співвітчизників.
Наступного дня були видані такі загальні накази:
«Штаб перед Севастополем, 29 червня.