«№ 1. Це стає моїм найболючішим обов’язком оголосити армії про смерть її улюбленого командувача, фельдмаршала лорда Реглана, G.C.B., яка меланхолійна подія сталася вчора ввечері близько дев’ятої години.
«№ 2. За відсутності генерал-лейтенанта сера Джорджа Брауна командування військами передається мені, як наступному старшому офіцеру, поки не буде отримано подальших наказів з Англії.
«№ 3. Начальники дивізій і начальники управлінь із задоволенням виконуватимуть свої обов’язки, як і раніше.
«Дж. Сімпсон, генерал-лейтенант».
Генерал Сімпсон був позбавлений тих знань та особистих рис, які в лорда Реглана компенсували певну апатію та мармуровий спокій. Він був ветераном, який прослужив рік на Півострові в 1812–1813 роках і в кампанії 1815 року, і який через тридцять років обіймав посаду генерал-квартирмейстера при сері Ч. Нейпірі під час його індійської війни 1845 року. Лорд Реглан, у будь-якому разі, завдяки гідності свого особистого характеру, забезпечив військам, якими він командував, позицію, на яку вони не мали права з огляду на свою чисельність; але ніхто не може сказати, якими жертвами ця позиція утримувалася, поки битва під Інкерманом не змусила нас її залишити. У той час вважалося, і зараз це загальновідомо, що генерал Сімпсон виступав проти власного призначення і сам свідчив про свою некомпетентність; але уряд — або лорд Гардіндж і лорд Панмюр — наполіг, і генерал Сімпсон став Головнокомандувачем британської армії. Пишучи тоді про нашого майбутнього генерала, я зазначав: —