Приготування до атаки

У першій половині дня був поширений імпульс вірити, що кінець цій справі буде покладено вночі об’єднаним нападом на Малакофа та Редана. Те, що обидва були в межах захоплення, вважалося в таборі доказовим. Але новина про припинення озброєння розвіяла надію, і коли дивізії отримали накази на ніч, більше не вважалося, що агресія ймовірна, хоча оборона могла бути. Ворог зі своєю звичною наполегливістю дуже зручно використовував свій час, і коли вогонь поновився, що відбулося миттєво, коли прапори були спущені, за кілька хвилин до шостої години, стало зрозуміло, що Малакофф і Редан отримали підкріплення гарматами. Шість і одинадцять були номерами перемонтованих bouches de feu — точність у такому розрахунку була непростою, оскільки росіяни старанно приховували потужність своєї артилерії, і часто, переставляючи гармати з однієї амбразури на іншу, змушували одну грати манекеном двох чи трьох. З шостої до дев'ятої години двобій тривав без особливих пригод; потім стався раптовий сплеск мушкетного вогню, який тривав кілька хвилин і так само несподівано затих.{288} Ще одна незначна диверсія мушкетного вогню відбулася близько третьої ранку, щоб полегшити одноманітність великої артилерії, яка продовжувала лютувати всю ніч — десять гармат на одну з ворожих, — але трохи ослабла до ранку. Ми мали велику кількість втрат протягом ночі на нашій новій позиції ліворуч, у яку росіяни продовжували стріляти виноградом і каністрами з батарей, які захищають тил Редана. Вони також зайняли розібрані будинки над яром і неквапливо стріляли по наших людей з вікон. Цілком природно, що солдати викликали найгірший гнів і нарікання на те, що їм доводилося стояти на місці й бути пронизаними, втрачаючи день за днем ​​кількість, яка за тиждень зросла до розмірів бойового списку вбитих і поранених.