«Так, — зауважив росіянин, багатозначно підморгнувши, — так; але є одна річ, у якій ви не дуже забезпечені, і якої ваш флот не може вас забезпечити, а це сон».
«У цьому ми забезпечені принаймні так само добре, як і ви», — була репліка.{299} Інший офіцер запитав, чи справді ми думаємо, після нашого досвіду захисту, який вони можуть зробити, що ми зможемо взяти Севастополь.
«Ми повинні; Франція та Англія сповнені рішучості взяти це».
«Ага, добре, — сказав інший, — Росія твердо налаштована, що Франція й Англія не отримають цього; і ми побачимо, хто має найсильнішу волю, і може втратити більшість людей».
У розпал цих коротких бесід, які починалися й закінчувались поклонами й салютами, а також урочисто розпочалися поступками щодо сигар і вогнів, солдати проносили тіла мертвих, відправляючи рядових на поховання біля окопів, а поранених і тіла офіцерів виносили до табору.
Перемир'я тривало більше двох годин.