Першотравень у Криму

Першого дня, коли я підійшов, ми висадилися на пляжі поблизу батареї, яку росіяни поставили на косі біля поромної станції. Він складався з чотирикутної конструкції мішків з піском, сконструйованих дуже міцним способом і, очевидно, недовгим. У центрі{278} площі стояв побілений будинок, який служив казармою для гарнізону. Залишилися тільки стіни, а дим піднімався від попелу даху та крокв всередині корпусу. Наші вистрілили, коли приземлилися. Батарея оточувала басейн солонуватої води, який, мабуть, був центром страждань і нещасть. Моряки сказали, що будинок кишить шкідниками, і від нього виходить жахливий запах. У ньому не знайшли нічого, крім універсального чорного хліба та трохи солоної риби. Гарнізон, приблизно 30 або 40 чоловік, ймовірно, працював у грубому сільському господарстві, землеробстві чи пасовищі. Де-не-де були розчищені клаптики землі, які ледь помітно вказували на те, що під ними молода картопля бореться за життя. Великі кущі очерету та грубої трави були зібрані навколо батареї, але перетворилися на попіл. На відстані ста ярдів від батареї стояв ще один побілений будинок, або його черепашка, з такими ж ознаками сільського життя, і нещасний кіт обережно ступав серед гарячих вуглинок і жалібно нявкав під час безрезультатних пошуків свого старого кутка. Було багато слідів стад худоби, яку, ймовірно, зганяли з материка, щоб годуватися травою навколо солончаків. Від батареї до Тамані була вбита в подобі дороги по піску колія, вкрита слідами стрімкої втечі гарнізону. Уздовж колії було знайдено шматки уніформи, сумки з шматками загального чорного хліба, нитки цибулі, старе ганчір’я, порожні мішки та пляшки, і дехто з нашої групи натрапив на велику скриню, повну урядових паперів, штампів, митних і карантинних доків, гербового паперу для імператорських петицій і поштових зборів, книг тарифів і звичаїв російською, французькою, німецькою та англійською мовами та таблиць портові збори, які ми забрали в будь-якій сумі. Сонячна спека, випари з солоних озер, комарі, шкідники та запах, мабуть, утворили жахливе поєднання страждань у тісних бараках у собачі дні, і робили вихід, перебування, лежання та вставання однаково відчайдушним і незручним. Ворог значною мірою покладався на мілководдя, щоб врятувати його від нападу, але він також був готовий із важким металом для канонерських човнів, таких як вони були в старій війні, і він, безсумнівно, був здивований, коли великий постріл з гармат Ланкастер почав падати на його роботи з маленьких корпусів наших відправних канонерських човнів. Було виявлено, що один із канонерських човнів, що стояли біля форту, — звичайний корпус, без щогл і мотузок, вагою 150 тонн, з амбразурами через борти на палубі для дев’яти маленьких гармат — був наповнений найповнішою серією гальванічних апаратів, прикріплених до посудин, повних порошку, призначених для вибуху при контакті з кілем судна. Підводні машини з їхніми дивними чашками та вибуховими пристроями були розпізнані містером Діном, водолазом, як частини тих самих інструментів, які він використовував у підводних операціях. Усі вони були пронумеровані належним чином, і, оскільки в серії була перерва, це дало підстави вважати, що деякі з них насправді затонули; але дроти, що з’єднували їх із батареєю на борту корабля{279}, були обірвані тієї ночі, коли ми форсували протоки, а саме судно згодом було затоплено. Там було багато миль дроту, а кількість елементів вказувала на дуже потужну батарею.