Верфні журнали в Керчі містили безліч військових і військово-морських запасів — котли, токарні верстати, інженерні інструменти, фарби, полотно, коноплі та ланцюгові троси, тюки шинелей, уніформи, штани та кашкети, рюкзаки, ремені, багнети, мечі, піхви, якорі, мідні цвяхи та болти, ливарне знаряддя, латунь, рульові штирі, свинець, c. Французи протягом кількох днів були зайняті вилученням одягу зі складів і знищенням. Цінні запаси були розділені між союзниками відповідно до їхньої долі та енергії. Кілька старих човнів, великих стернів, покритих міддю й підвішених на латуні, малих рушниць, дробу, снарядів, винограду й каністр валялися на верфі. Пекельна машина дивної конструкції привернула велику увагу. Як і більшість подібних пристроїв, він не приніс жодної користі. Поза стінами верфі, яка була заповнена волами та кіньми, був інший довгий ряд громадських будівель і складів, які були майже всі потрощені та зруйновані. По всій набережній перед ними були розкидані солдатські кашкети, ремені, шинелі, штани, картузи, ранці, їдальні. Одним словом, Керч перестав бути військовою чи морською станцією, і володіння, яких Росія так жадала кілька років тому, були для неї не більш корисними, ніж сніги Чатир-Дагу.
У ніч на п'ятницю почалася робота з руйнування російських магазинів; французи кинули гармати в море, розірвали платформи та підірвали снаряди, знайдені в магазинах. Партії човнів були розіслані в усіх напрямках, щоб закріпити та спалити нагороди, обстріляти склади та хатини на піщаних берегах; вдень небо було всіяне{276} смугами диму, а вночі повітря освітлювалося вогнем фортів, будинків, журналів і суден, які стояли на мілині на милях навколо нас.