Щойно генерал Канроберт оглянув кілька дивізій, пролунав «офіцерський виклик». Офіцери сформували квадрат, генерал Кенроберт, виїхавши в центр, звернувся до них з великим наголосом, поважаючи швидку перспективу активних дій проти цього місця, на що він вказав ілюстрацією: «Якщо хтось хоче потрапити в будинок, але не може увійти через двері, він повинен увійти через вікно».
Звернення було вислухано, однак, у глибокій тиші. Генерал і штаб зайняли місце біля центру позиції, і полк за полком марширували повз. Похмура гармата ворога, спрямована в бік найближчої колони від батареї над Чорною, свідчила про пильність росіян, але постріл не влучив у борт плато. Війська — величезний приплив людей — прихід кожної кричущої хвилі, проголошуваної над узбіччям пагорба, увінчаного блискучими багнетами, гуркотом військової музики, — йшов майже дві години. Егері à pied, лінійна піхота, зуави, вольтіжери та араби переходили колону за колоною, доки сорок п’ять батальйонів хоробрих французів не промарширували перед його очима, який цілком міг пишатися тим, що командував ними. Корінні егері, їхні смугляві обличчя контрастували з білими тюрбанами, одягненими в світло-блакитний одяг, з яскраво-жовтими обшивками та посіками, чистими гетрами й наголенями, виглядали, як грядка з літніми квітами; зуави мчали повз плавучим, пружним, пружинистим кроком, що нагадував інкерманські; і солдатський, упорядкований і справний вигляд лінійних{261}полків не менш вартий похвали. Потім почувся крен артилерії, і в хмарах пилу, котячись, зіткнувшись і поштовхаючи, шістдесят гармат і їхні лафети пройшли повз. Згодом генерал проїхав уздовж ліній егерів d'Afrique та двох драгунських полків, які швидкою риссю промчали повз. Говорили, що в чотирьох полках було 2000 вершників. Вони, безсумнівно, здавалися придатними для будь-якого обов’язку, який могли виконувати кінь і людина. Коні, хоч і легкі, були в хорошому стані, особливо коні Chasseurs d'Afrique. Огляд закінчився невдовзі після шостої години. Кожен полк, дефілюючи повз генерала, наслідував приклад полковника і вигукував «Vive l'Empereur!»
Наступного дня генерал оглянув корпус Пелісьє в тилу окопів і провів крізь 40 000 чоловік, з яких він складався, використовуючи майже ту саму мову, що й напередодні.
До 27-го не відбулося жодних суттєвих змін у положенні союзних армій перед Севастополем або в положенні ворога в місті та за його межами. Кожної ночі була звичайна витрата амуніції. Дійсно, ніщо не було так важко з’ясувати, ніж подробиці цих нічних зустрічей. Після канонади та шаленої стрілянини, яка тримала незнайомця у стані сильного хвилювання всю ніч, наступного ранку було звичайно почути такий діалог, як цей: «Я кажу, Сміте, ти чув сварку минулої ночі?»
"Ні, що це було?"