Скелет англійського драгуна, якого, як кажуть, належав до королівської сім’ї, лежав витягнутий на рівнині, а до кісток його рук звисали пошарпані шматки червоної тканини. Чоловік, мабуть, упав рано{257} вдень, коли важка кіннота поблизу Канроберт-Хілл потрапила під вогонь російської артилерії. Під рукою був російський скелет у жахливому товаристві. Маленький череп-куля, круглий, як гарматне ядро, все ще був покритий моторошно-рудими пасмами. Далі тіло ще одного росіянина ніби виривалося з могили. Напіврозтлілі скелети артилерійських і кавалерійських коней, вкриті гнилими полотнами, збруєю та сідлами, лежали, коли падали, серед уламків кісток і шкіри, ременів, тканини та пряжок. Від могил крізь ґрунт йшли відкриті кістки мешканців, ніби оскаржуючи поспіх, з яким їх ховали. З барабанним стуком і пронизливим звуком дудки, з цоканням біт і дзвоном сталі, у всій гордості життя, людина і кінь подолали останки мертвих.
Реліквії важкої кавалерійської бригади, шотландських сірих та еніскіллів, 4-го драгунського гвардійського та 5-го драгунського гвардійського полків пройшли над місцем їхньої грандіозної сутички з московською кіннотою. Ті, хто вижив, могли б пишатися. 10-й гусарський полк відзначався солдатським і дієвим виглядом людей, а також прекрасним станом своїх легких, жилавих і ефектних коней. Коли війська спустилися на рівнину, вони розширилися й рушили до Камари, поширюючись по землі перед пагорбом Канроберта від турецького редуту № 2 до схилу, який веде до села. Партія турецької піхоти слідувала за кіннотою в бойовому порядку і, наблизившись до села, продовжувала з великою активністю прикривати високий лісистий пагорб, який нависав над селом праворуч. Попереду турків йшов чоловік, озброєний луком і стрілами, який назвав себе черкесою. Окрім лука та стріл, він мав старовинний пістолет, а груди його куртки були ватяні патронами.
Нечисленні козаки в селі залишили його, вистріливши кілька відсталих пострілів у передових стрільців. Один був настільки заскочений зненацька, що залишив свій спис притуленим до стіни. Офіцер 71-го помітив його саме тоді, коли козак робив засув, щоб його дістати. Вони обидва їздили якнайкраще, але британець був першим і тріумфально зняв списа, а козак відступив із пригніченою пантомімою, що символізувала гнів і відчай.