ПРИБЛИЗНО В СЕРЕДИНІ БЕРЕЗНЯ ми були благословенні всіма добрими впливами славетної весни. Рослинність боролася за існування під тупотом озброєних людей і копитами бойового коня{240}, а ледь помітні плями зеленої трави всіяли коричневий простір, на якому так довго спочивали табори союзників. Кілька фруктових дерев, що залишилися стояти біля Балаклави, цвіли. Пні на схилах пагорба викидали зелені пагони, щоб витікати сік; сонце яскраво й тепло світило з блакитного неба, всіяного хмарами, які швидко ніс вітерець, що не переставав дути з високих земель. Звичайно, сприятливий вплив цієї постійної гарної погоди на здоров'я та дух війська був дуже великий і з кожним днем ставав все більш вражаючим. У наметах знову почувся голос пісні, і чоловіки почали грати на сопілках і наспівувати свої старі знайомі приспіви. Залізниця штовхала свої залізні щупи на схил пагорба до табору. Було частково укладено канати та ролики для поїздів. Щодня рівнини та схили пагорбів були всіяні стовпами диму, які позначали місця, де вогонь знищував купи бруду та зіпсованих тварин і рослинних речовин як жертви на вівтар Здоров’я. Санаторій працював найзадовільніше, давав найкращі результати. Води маленьких струмочків набирали у водойми для захисту від посухи.
Понад 700 хатин було відправлено в табір і споруджено. Армія, оживлена постійним оглядом лорда Реглана та наглядом голів великих військових відомств, була майже відновлена, у всьому, крім кількості, до того рівня, яким була шість місяців тому. Були засновані пекарні під контролем уряду, а війська годували корисним хлібом. Тиша і морок зневіри минули разом зі снігами і смертельною млявістю нашої страшної зими. Благословенні звуки праці — двічі благословенні, але вони говорили про війну та кровопролиття — лунали по всьому табору, від людного берега до жвавої лінії батарей.