У ніч на 26-е капітан Хілл 89-го полку, продовжуючи виставляти свої пікети, зробив помилку в темряві й наблизився до російських пікетів. Він був не дуже добре знайомий з країною, і непевне світло його ошукало. Росіяни викликали: "Qui va là?" "Français!" була відповідь. Два пікети миттєво вистрілили, і капітан Гілл упав. З ним було лише двоє чи троє чоловіків, і вони пішли, взявши з собою капітанський шинель. Вони відійшли на кілька ярдів у тил{248}, щоб отримати допомогу, і негайно повернулися до місця, де впав капітан Гілл, але його тіло було вилучено, а російські пікети відступили.
У понеділок, 2 квітня, м. Сен-Лоран, командир французьких інженерів у правій атаці, був смертельно поранений у батареї над Інкерманом. Одна з найважливіших робіт правої атаки носила його ім’я, і він багато зробив для того, щоб привести цю частину наших робіт у найефективніший стан.
Росіяни тепер часто розважалися обстрілом табору. 4-го числа, коли перед будиночком біля мінометної батареї зібрався великий натовп французів та англійців, у тому числі частина персоналу, раптом прямо в середину групи впав снаряд. Більша частина зборів кинулась і покотилася на землю. Нарешті снаряд розірвався, і один із осколків влучив у французького вартового приблизно за п’ятдесят ярдів і поранив його. Підведені коні звільнялися або їх відпускали й розбігалися навсібіч, і поки кілька офіцерів, які наважилися залишитися й насолоджуватися збентеженням утікачів, насолоджувалися жартом, ще один снаряд упав у самий центр їх. Цього не витримали найсміливіші, і за кілька хвилин біля землі не було видно ні душі. Військовий секретар втратив кашкет через ексцентричну еволюцію свого переляканого чотирилапого, але швидко повернув його, і це була єдина втрата, спричинена двома снарядами, за винятком бідолахи, яка на час вийшла з бою.