Приготування

Військово-морські сили, незважаючи на спокусу пляшки та дивного суспільства у Ярмарку марнославства чи Баффало-тауні, працювали чесно й добре, за кількома винятками, і страх перед маршалом-ректором благотворно вплинув на диспозицію вогнетривких. Хорватські робітники дивували всіх, хто їх бачив, величезними вантажами, які вони несли, великою фізичною силою і витривалістю. Широкогруді чоловіки з пласкою спиною, круглі плечі, з довгими руками, худими боками, товстими м’язистими стегнами й ногами без литок — харчуючись просто, живучи тихо й помірковано — хорвати щодня виконували таку роботу, переносячи на спині важкі предмети, що вразило б усіх, хто не бачив константинопольського «хамалу». Їхній табір за містом був надзвичайно мальовничим і, мушу додати, брудним. Насичений смак цибулі просочив повітря на значній відстані навколо, змішаний зі спогадами стародавнього пармезану, а каші, які приготували для себе мерзенні Філліс, виглядали не надто привабливо, але, безумовно, містили багато поживних речовин і, я смію сказати, були кращими за жорстку свинину та жорсткіше печиво з нашого власного раціону. Одягом, озброєнням і екіпажем чоловіки були схожі на греків з островів, але на їхніх обличчях був вираз чесної лютості, відваги й мужності, що відразу відрізняло їх від їхніх еллінських братів. У нас на службі було також кілька сильних «гамалів», які були дуже корисні комісаріату як в’ючні тварини.