«Вдари високо — удари низько — йому не догодити»; але насправді факт полягає в тому, що армія переборщила з берлінською вовною та фланеллю і була погано забезпечена шкірою. Чоловіки хотіли хороших черевиків і водонепроникних, тому що був сезон дощів. Ліків не було дефіциту, і, на жаль, існував великий попит на{239} засоби проти руйнівної дії низької температури. Баранини та яловичини було так багато, що чоловіки отримували свіже м'ясо приблизно тричі на тиждень. Частина баранини, c., привезеної до Криму в готовому вигляді, була чудовою. Картопля, капуста та морква подавали досить часто, коли прибували вантажі, і пацієнтам у лікарні рідко або ніколи не бракувало овочів. Адмірал Боксер найбільше прагнув очистити гавань і доклав усіх зусиль, щоб зменшити кількість кораблів «авантюристів», і успішно доклав усіх зусиль до покращення пристані та доріг до північної сторони гавані. Сновидці прокинулись і, позіхнувши, потягнувшись, зіткнувшись із подивом, виявили, що те, над чим вони спали, не було жахливим кошмаром, взялися за роботу з бажанням знищити сліди своєї лінощів. Але поки відбувалося все це покращення, ворог набирався сили. Росіяни в ніч на 11-е розгорнули свої роботи на пагорбі перед Малаковим, який називається Mamelon Vert, під прикриттям своїх швидко зростаючих робіт на горі Сапун, які французи називають «les ouvrages blancs». 12 числа Омар-паша прибув з Євпаторії, і відбулася військова рада, на якій було вирішено негайно висадити з останнього місця 20 000 турків для участі в нападі на місто. Французи заявили, що готові розпочати вогонь 13 числа, але лорд Реглан повідомив генералу Канроберу, що він не готовий. Наша права атака з'єднувалася траншеєю з наступом Інкермана.
13 числа прибув генерал Сімпсон, начальник штабу; і лорд Реглан в'їхав у Балаклаву й побачив сера Джона М'Ніла й полковника Таллоха, уповноважених, яких лорд Панмур вислав, щоб дізнатися про стан армії.
14-го відбулася справа з росіянами, яка не була такою щасливою для наших союзників, як хотілося б. Росіяни висунули кілька стрільців перед французами праворуч від нашої другої дивізії, що викликало значне роздратування. Демібригада спустилася і вибила росіян. Усі батареї відразу відчинилися з жахливим гуркотом, і півгодини лунала шалена канонада, спрямована проти темряви. Посеред цього вогню сильний загін росіян виступив на французів і змусив їх відступити. Була направлена допомога, французи відкинули росіян; але втратив шістдесят п'ять чоловік, вбитими та пораненими.