Омар-паша прибув до Каміша 8 числа на «Коломбо»; а наступного дня відвідав генерала Канробера та лорда Реглана. Ці бесіди склали військову раду, і можна припустити, що операції кампанії були остаточно визначені та домовлені між союзними генералами.
Всю ніч 9-го йшов сильний дощ, і ґрунт розпався до такого стану, що розвідку, яку сер Колін Кемпбелл мав намір провести за підтримки французів, було відкладено. Атмосфера була настільки темною, що майже неможливо було помітити рух ворога; але перерва в дощі та підняття в серпанку час від часу дозволяли нам побачити, як вони працюють на земляних роботах на краю пагорбів перед Камарою. Вони підняли ведети до вершини пагорба Канроберта (колишнього місця Редут № 1, утримуваного турками до 25 жовтня). Приблизно в середині дня було помічено три колони чисельністю близько 3000 чоловік, які рухалися з правого боку від Камари до пагорбів над Байдаром зі зброєю. Між Камарою та дорогою до хутора Маккензі стояв рій козаків, а їхні ведети були виставлені на висотах над Воронзовою дорогою. Наші ведети на кургані над тією дорогою, яка є найближчою до наших ліній, також подвоїлися. Частина козаків підійшла так близько до нашого фронту, що по них був випущений снаряд з батареї № 4, біля Кадекеєва (Кадикой).
Англійський артилерист, з якоїсь уявної образи, накинувся на турка, побив його і «безчинно» напав на турецького офіцера, який прийшов на допомогу своєму земляку. Загальний військовий суд визнав його винним у подвійному злочині та засудив до п’ятдесяти ударів батогом. Осман-паша, командувач турецькими військами, і офіцер, якого було вражено, клопоталися перед лордом Регланом про звільнення від покарання чоловіка, і його світлість загальним наказом скасував вирок військового суду.
Значну кількість хворих (217) відправили 10 числа з табору до Балаклави. Серед чоловіків було багато важких випадків цинги та цинготної дизентерії; і все ж усілякі овочі, а також лимони та апельсини, можна було знайти в надлишку, або їх можна було купити в будь-якій кількості, по всьому узбережжю Чорного та Мармурового морів. Ніхто не міг сказати, що немає кораблів, щоб їх доставити. У Балаклаві були кораблі, які лежали тут тижнями — ну, місяцями — нічого не роблячи. Чудовий гвинтовий пароплав, який Джейсон пристосував спеціально для перевезення коней, прибув багато днів тому з Ісмеда з вантажем деревини для палива. Витрати на таке велике судно, мабуть, були величезними, та все ж воно пробуло в гавані майже два тижні, нічого не роблячи.