28 січня відзначили надзвичайно сильною пожежею між росіянами та французами. Залпи були такими ж сильними, як і в Альмі чи Інкермані, і з кількості російської піхоти, кинутої на роботи, було очевидно, що ворог мав намір з найбільшою енергією оскаржити невеликий простір землі між останнім французьким окопом і розбитими кріпленнями їхніх останніх батарей. Можливо, дійсно, було отримано наказ протистояти будь-якому ближчому наближенню французів, які зарилися, зигзагами, паралелі та парапетували країну від Карантинного форту до форту Флагстафф.
Не слід було очікувати, що така справа може відбутися без значних втрат з обох сторін. Після світанку вогонь знову спалахнув із великою люттю, і близько восьмої години в окопах між французами та росіянами точилася регулярна битва. З кожного боку не могло бути менше 3000 чоловік, які стріляли з усіх сил, а лінії були позначені густими клубами диму. Близько дев'ятої вечора вогонь стих.
Загальним наказом від 29 січня лорд Реглан повідомив, що російські командири уклали угоду припиняти вогонь щоразу, коли підіймається білий прапор, який вказує на те, що перед батареями задіяна похоронна група. Адмірал Боксер прибув, щоб прийняти командування портом Балаклави, і завдяки безперервним зусиллям зумів провести багато вдосконалень і ввести певний порядок у цьому осередку слабкості, плутанини та безгосподарності.
31-го по деяких наших окопах пройшов розвідник. Він був гладко поголений, одягнений у блакитний сюртук, застібнутий до підборіддя, і на деякий час зупинився, щоб поглянути на містера Мердока, який «буцкав» зброєю. Одні казали, що він француз, інші — що він «схожий на{211} лікаря». Ніхто не підозрював, що він росіянин, доки він не кинувся до російських пікетів під різким вогнем зброї, крізь які йому пощастило пройти неушкодженим.