Незнайомець був би здивований, якби побачив безліч мертвих коней уздовж дороги. У кожному яру були купи їхніх останків, розтерзаних дикими собаками та грифами. На самотньому схилі пагорба я бачив залишки бравого сірого корабля, на якому містер Максе їхав до гирла Катчі в компанії з майором Несмітом напередодні флангового маршу до Балаклави, а багато коней, що вижили під час наступу на Балаклаву, лежали й гнили біля кавалерійського табору. Деякі впали мертвими й замерзли, коли падали; інші намагалися піднятися зі своїх брудних могил. Турки й французи здерли з трупів шкіру, щоб накрити свої хатини; на їхніх боках було вирізано багато підозрілих на вигляд прогалин, що нагадували конський стейк.
У ніч з 23-го на ранок 24-го між французами та росіянами велися дуже спритні бої в окопах і передові роботи.
24 числа лорд Реглан у супроводі генерал-майора Ейрі та кількох штабних офіцерів приїхав до Балаклави. Він піднявся на борт «Карадок» і мав довгу бесіду з сером Е. Лайонсом наодинці, перед якою була військова рада. Лорд Реглан повернувся до штаб-квартири лише в сутінках.
Того ж дня я провів тривалу розвідку Севастополя разом з артилерійським капітаном Біддульфом. Був чудовий ясний день, часом було майже тепло. Ми піднялися на пагорб заздалегідь і ліворуч від мезон-брюле, підмітали кожен дюйм землі. Вигляд самого місця змінився дуже мало, враховуючи сотні тонн дробу та снарядів, кинутих туди; але побілені будинки, криті черепицею, щонайбільше двоповерхові, на околицях були в руїнах. Дахи, двері та вікна були повалені, але клуби диму свідчили, що рами були прикриттям для російських стрільців. Спереду та зліва лежала найскладніша серія критих шляхів, траверсів, зигзагів і паралелей від узбережжя, поблизу Карантинної батареї, над хвилястою землею на відстані шістдесяти п’яти метрів від зовнішніх робіт росіян. Зграї франктирєрів вишикувалися на передовій паралелі та продовжували безперервний хлоп, хлоп, хлоп у відповідь російським стрілкам, що стояли за їхніми передовими ударами.