Шлях, який французи прокладали для англійців від Кадікой, повз кавалерійський табір, до фронту просувався, але не швидко. Погода була настільки мінливою, і в кожній зміні була настільки несприятливою для роботи, що важко було сподіватися, що наші союзники працюватимуть для нас зі своєю звичайною енергією. Проте вони спрацювали. Вони з великою активністю будували хатини для наших офіцерів, коли за це платили, і їхня допомога в цьому була неоціненною. Деякі теплі пальта, надіслані для офіцерів, були замалі, і я почув жалюгідну історію від кремезного горця, який поважав поразку своїх зусиль, щоб вдягнути свій довгоочікуваний і бажаний одяг.{199}
У всьому полку був лише один офіцер, який носив найбільший із великих мундирів, і він точно не вирізнявся масою чи зростом. Чоловікам пощастило набагато більше, і їхні пальта були найбільш вільних розмірів, якими б ексцентричними вони не були за кроєм і дизайном.
Оскільки Корпус швидкої допомоги був зовсім не в бойовому стані за такої погоди — оскільки людей і коней майже не було або вони були непридатні для виконання обов’язків, наші хворі зазнали великих страждань, поки їхали з табору, щоб їх посадили на корабель. Якби французи доброзичливо позичили нам своїх чудових виводків для мулів, багато наших бідолах загинули б у своїх наметах. Капітан Грант, який очолював Корпус швидкої допомоги, був чудовим, розумним і активним офіцером, але в нього не було матеріалів, з якими можна було б працювати, і тут не було місця для розуму й активності, щоб творити чудеса. Досвід навчив наших союзників, що виводок для мулів був найкращим транспортним засобом для хворого чи пораненого. Рухома з’єднана залізна рама з брезентовими носилками була підвішена до легкого в’ючного сідла з обох боків мула. Якщо хворий або поранений міг сісти, піднявши голову носилка, йому робили опору для спини. Якщо він хотів, щоб його ноги звисали, рама була відповідним чином відрегульована, і він їхав, наче був у кріслі, підвішеному на боці мула. Коли хворий хотів лягти, у нього була довга та зручна кушетка — зручна, оскільки крок мула був легшим, ніж біг машини швидкої допомоги, і він не був переповнений іншими, як кури в курнику. Ці мули мандрували там, де візки швидкої допомоги не могли рухатися; їм не потрібні були ні дороги, ні проторені шляхи, і їх охоче переміщали в тилу, коли тривала бойова дія.