Справедливо було, щоб Англія дізналася про позбавлення, яких зазнали її солдати в цій великій зимовій кампанії, щоб вона могла винагородити своїми найзеленішими лаврами ті хоробрі серця, які заслуговували найвищої честі — тієї честі, яка в Стародавньому Римі вважалася найвищою, яку міг отримати солдат, — що в розпачливих обставинах він не зневірився в Республіці. І ніхто не зневірився. Змучений солдат, перш ніж опуститися на спочинок, зітхнув, що він не може розділити впевнений тріумф — певну славу — того дня, коли наш прапор мав вилетіти з Севастополя! Не було жодного сумніву — ніякого розчарування. Ніхто ні на мить не відчував сумніву в остаточному успіху. З його останків, у цій холодній кримській землі, британський солдат знав, що постане месник і завойовник. Якби висока мужність, непохитна хоробрість — якщо стійка атака — удар багнетом у пролом — сильна рука в бою — якби спокійна впевненість, презирство до смерті та любов до батьківщини змогли здобути Севастополь, він давно був би нашим. Нехай Англія знає своїх дітей як нащадків голодного натовпу, який воював під Аженкуром і Кресі; і нехай вона також знає, що у боротьбі з упертим ворогом її війська повинні були вести боротьбу з ворогами ще страшнішими, і що, перемагаючи одного, вони перемагали іншого.
У ніч на 12 січня вітер змінився на південний, стовпчик термометра піднявся до 34°. Настала швидка відлига{200}, і дороги та табір знову постраждали від нищівного впливу нашого старого ворога — багнюки. Росіяни, які вдень були дуже активними в місті і запалили великі вартові вогнища на північній стороні міста, освітили висоту над Черною рядами вогнів, які блискуче сяяли крізь темряву холодної зимової ночі, і, очевидно, з усією можливою пишністю та показністю святкували відкриття свого нового року. З вікон громадських будівель світилися вогні, і наші самотні вартові в долинах і ярах, а також enfans perdus — французькі стрільці, що лежали у своїх лігвах і пильно дивилися на кожну амбразуру перед собою, — могли майже уявити, що жителі та гарнізон обложеного міста спокушують їх своєю веселістю. Опівночі задзвеніли всі капличні дзвони міста. З нашого боку вартових і пікетів попередили про пильність, а передові пости посилили, де це було можливо.