На полі знайдено значну кількість льєжських двобразкових рушниць. Багато мушкетів мали дату 1841 року і були перероблені на детонатори. Я пам’ятаю юнацьке повір’я у часи мого вбивства горобців, що такі рушниці «стріляють сильніше», ніж кремінь чи детонатор, пур співав. Кожна частина руки була клеймована найретельніше. На кожній окремій її частині зустрічається слово «BAK». На латунній п'ятниці був імператорський орел, а на замку «[Кирил.: ТУЛА] (Тула), 1841». Багнети були довгі, але погано закалені. Вони згинаються, якщо з ними грубо поводитися або сильно вдаряти об землю. Довгі поліровані стволи рушниць виготовляли з м'якого, але міцного заліза. Їх можна було зігнути до гострого кута без розколу. Від спускової скоби кожного мушкета кріпився ремінець, пристібаний до кашкету з міцної шкіри, щоб надіти на сосок у сиру погоду. Це здавалося простим і корисним способом. Відданість чоловіків своїм офіцерам була надзвичайною. Як інакше ми рідко знаходили на землі мертвих чи поранених офіцерів? Знову було стверджено — і, боюся, правду — що поранені росіяни вбили багатьох наших людей, коли проходили повз. Тому наші бійці розбили приклад і погнули стволи. Дехто мав при собі рушниці та важкі, товсті мечі з пилкою, які продавали капітанам і матросам купців. Також великим попитом користувалися медалі, стрічки, маленькі латунні розп’яття, зображення святих і обереги, знайдені на мертвих.
Якщо вважати, що солдати, які зустріли ці розлючені{179} колони царя, були залишками трьох британських дивізій, які ледве налічували 8500 чоловік; що вони були голодні, мокрі та напівголодні; що вони належали до сили, яка, як правило, чотири ночі з семи «виходила з ліжка»; ослаблений хворобою, важкою працею; що серед них були люди, які раніше сорок вісім годин безперервно пролежали в окопах, — можна охоче визнати, що ніколи не було більш блискучого змагання нашої армії.
До початку цієї зими комісар Філдер заслуговував на повагу за свої зусилля у забезпеченні нашої армії. На мою думку, жодна армія не харчувалася так добре за таких виняткових обставин. Тільки з Балаклави приходив хліб насущний; Жодна людина до цього часу не залишалася без свого фунта печива, свого півтора фунта чи фунта яловичини чи баранини, своєї норми кави, чаю, рису та цукру, свого жабра чудового рому, хоч на один день, за винятком власної недбалості. Ми брали з-за моря наше сіно, кукурудзу, яловичину, баранину, печиво, спиртні напої та всі необхідні речі. Євпаторія в помірній мірі постачала нам велику рогату худобу й овець; але комісаріат армії залежав від морських перевезень. Проте, незважаючи на великі наші переваги в досконалості та регулярності постачання продовольства, офіцерам і солдатам довелося зазнати великих позбавлень.