Яка це була сцена! Офіцери конвоїру сиділи навпочіпки над вуглинками; уздовж стін стояло близько тридцяти чи сорока коней і поні, тремтячи від холоду, брикаючись і кусаючись зі злістю та поганим настроєм. Гусари в своїх довгих плащах стояли, дивлячись на лапатий сніг, що налітав біля дверей або крізь широкі отвори в гонтовому даху. Солдати з різних полків юрмилися в теплих куточках, а французи з усіх військ і кілька турків, об’єднавшись у братство нещастя, запалили свої люльки біля мізерного вогню й сіли поруч для взаємної втіхи. Вітер шалено віяв крізь дах, крізь щілини в глинобитних стінах і віконних отворах. Будівля була звичайним панциром, темним, як смола, і пахла, як і належало — чесною, безпомилковою стайнею — покращеною щільною зграєю вологих і запліснявілих солдатів. А все-таки він здався нам палацом! Життя й радість панували всередині, хоч меланхолійні французи наполягали на тому, щоб бути жалюгідними через власні страждання — а їх справді було багато і великі — та через деякий час око розрізнило постаті чоловіків, закутаних у ковдри, що лежали вздовж стіни. Це були хворі, які лежали в лікарняному наметі, а тепер лежать, стогнучи й зітхаючи, на холоді; але наші люди були добрі до них, як вони завжди бувають до засмучених, і вони не відчували жодного болю, який турбота чи увага могли б розвіяти.
Штабний офіцер, полковник Ветеролл, який мокрий від дощу, прийшов, щоб перевірити, чи можна знайти притулок для проектів 33-го та 41-го полків, які щойно були висаджені в Каміші, але незабаром він переконався в безнадійності своєї місії, що стосується нашої частини. Чоловіків запакували в інший сарай, «як оселедці в бочку». Повідомивши нам: «Є жахливі новини з Балаклави — сім суден загинуло, і ще кілька на березі Катчі», і тим самим нас похмурили, ніж будь-коли, офіцер пішов, як міг, доглядати за своїми осадками. Протягом години в Балаклаву був відправлений санітар з депешами зі штабу; але, пробувши три чверті години, чоловік повернувся, втомлений і побитий, щоб сказати, що не може змусити свого коня протистояти шторму. Насправді, для людини чи тварини було б майже неможливо пройти через ураган.