Критика британської кавалерії

Дивлячись ліворуч у бік ущелини, ми побачили шість мас російської піхоти, яка щойно зійшла з гірських перевалів біля Черної і з урочистою величністю просувалась долиною. Безпосередньо перед ними була лінія артилерії. Дві батареї легких гармат були вже за милю попереду від них і енергійно грали на редутах, з яких через довгі проміжки часу виходили слабкі клуби диму. За цими гарматами, попереду піхоти, йшли корпуси кавалерії. Вони були по три з кожного флангу, рухаючись ешелоном до нас, і долина була освітлена вогнем їхніх шабель, наконечників списів і веселого спорядження. Попереду, вздовж інтервалів між кожною гарматною батареєю, стояли хмари кінних стрільців, які оберталися та кружляли попереду свого маршу, наче осіннє листя, яке розкидає вітер. Зуави неподалік від нас лежали, як тигри біля джерела, з рушницями напоготові в руках, глибоко сховавши підборіддя земляними укріпленнями, що простягалися вздовж лінії цих хребтів у нашому тилу; але спритні росіяни маневрували на іншому боці долини і не піддали своїх колон нападу. Нижче Зуавів ми могли бачити турецьких артилеристів у редутах, усі збентежені, коли над ними розривалися снаряди. Коли я підійшов, росіяни перенесли редут № 1, найдальший і найпіднесеніший з усіх, і їхні вершники гналися за турками через проміжок, що лежав між ним і редутом № 2.