У ніч, коли наші гармати були введені в Севастополь, у всьому місті була радість, і було оголошено, що росіяни здобули велику перемогу. Пролунав артилерійський залп, і о 9 годині вечора. Проти наших ліній ворог відкрив величезну канонаду. Це не травмувало. О одній ночі 26-го приблизно 4000 чоловік атакували наш правий фланг, але були відбиті дивізією сера де Лейсі Еванса, втративши 500 чоловік убитими і пораненими. Оскільки я був зайнятий у своєму наметі і не бачив дії, я вважаю правильним надати депеші, які стосуються цієї блискучої справи.
«Генерал-лейтенант сер де Лейсі Еванс лорду Реглану.
«2-а дивізія, висота Чорної, 27 жовтня 1854 р.
«Мій Господи,
«Вчора ворог атакував цю дивізію декількома колонами піхоти за підтримки артилерії. Їхня кіннота не вийшла на фронт. Їхні маси, прикриті великими загонами стрільців, просувалися з явною впевненістю. Дивізія негайно сформувала лінію перед нашим табором, ліворуч під командуванням генерал-майора Пеннефазера, праворуч під командуванням бригадного генерала Адамса. Підполковник Фіцмайер і капітани батарей (Тернер і Єйтс) негайно виставили гармати та відкрили вогонь по ворогу.{162}
«Відразу ж після того, як почулася канонада, герцог Кембриджський надав нам на підтримку бригаду гвардії під командуванням генерал-майора Бентінка з батареєю під командуванням підполковника Дакреса. Його Королівська Високість зайняв пост перед нашим правом захищати цей фланг і надав мені найбільш ефективну та важливу допомогу. Генерал Боске з такою ж швидкістю та з більшої відстані наблизився до нашої позиції з п’ятьма французами. Сер Г. Кеткарт поспішив до нас із стрілецьким полком, а сер Г. Браун висунув уперед дві гармати зліва від нас.
«Спочатку ворог наступав стрімко, підтримуючи гармати на Маунд-Гілл. Наші пікети, тоді головним чином 49-го та 30-го полків, чинили їм опір із надзвичайною рішучістю та твердістю. Лейтенант Коноллі з 49-го значно відзначився, як і капітан Бейлі з 30-го та капітан Атчерлі, які, на жаль, усі були тяжко поранений сержант Салліван також виявив велику хоробрість.