Англійська головна квартира

Капітан Гордон, Р.Е., розпочав нашу атаку справа незабаром після настання темряви. Чотириста чоловік були оснащені з Другої та Легкої дивізій для робіт, і сильні групи прикриття були вислані спереду та в тилу, щоб захистити їх. Робоча група була розділена на чотири роти по 100 чоловік у кожній, і вони працювали протягом ночі з такою доброю охотою, що до ранку перша партія пройшла 160 ярдів; No2 78 сажнів; No3 95 сажнів; № 4, 30 сажнів — всього 363 сажні траншеї, готової до переробки під батареї. Ці траншеї були прикриті дуже ідеально. Передбачалося, що партія подібної сили повинна бути використана ліворуч і в центрі; але внаслідок одного з тих нещасних випадків, які неминуче трапляються під час нічної роботи, сапери та мінери заблукали з дороги й випередили лінію ворога.{143} Їх помітив передовий пост, який відкрив по них вогонь на короткій відстані, і, як це дивно, пропустив їх усіх. Спалахи, однак, показали нашим людям, що сильні батальйони російської піхоти безшумно рухаються до наших робіт, а по тривозі була дана дивізія в тилу. О двадцять п'ятій хвилині на першу ворог відкрив шалену канонаду на наших рубежах, оскільки тоді вони переконалися, що ми виявили їхнє наближення. Друга і легка дивізії вийшли, і придані їм наші польові гармати відкрили вогонь по противнику, який наступав під вогнем своїх батарей. Через деяке непорозуміння сторони прикриття отримали наказ відступити та відступили на свої лінії — усі, крім однієї роти стрільців під командуванням лейтенанта Годфрі, який наполегливо утримував позицію та ефективно стріляв у колони ворога. Росіяни кинулися на польові частини, щоб підтримати свій штурм. Батареї позаду них спалахували від безперервних спалахів, а гуркіт пострілів і снарядів наповнював повітря, змішаний із постійним «пінг-пінгом» гвинтівкових і мушкетних куль. Усі табори «підняли». Французи ліворуч від нас підхопили зброю, і серед гуркоту гармат і стрілецької зброї було чути брязкіт барабанів і пронизливий звук труб. Майже півгодини тривав цей гомін, аж раптом праворуч від нас пролунали дзвінкі вигуки, що піднялися крізь метушню. Це було радістю 88-го, коли їм було наказано кинутися з пагорба на свого невидимого ворога. Це мало свій ефект, бо росіяни, вже обстріляні нашими гарматами та потрясені вогнем нашої піхоти, а також виглядом усього схилу пагорба, обставленого нашими батальйонами, розвернулися й утекли під прикриттям своїх гармат. Їхня втрата не була відома; наша була дуже дрібниця. Виліт був повністю зірваний, і жодна дюйма наших ліній не постраждала, тоді як чотиригарматна батарея (головний об’єкт їхньої атаки) взагалі жодного разу не наблизилася впритул. Тривога закінчилась, усі спокійно повернулися до намету чи бівуаку. Щоб зрозуміти цей опис робіт, необхідно буде звернутися до плану, який супроводжує це. Це дає гарне уявлення про зовнішній вигляд ліній і робіт напередодні першого бомбардування.