На іншому боці долини Бельбека схили пагорбів надзвичайно круті, вкриті карликовим лісом і чагарниковим підліском. Вагони насилу піднімалися нерівними та вузькими стежками. Лорд Реглан зайняв одну з пограбованих вілл, біля єдиного мосту, який росіяни залишили через потік. Була велика плутанина, щоб розмістити людей на своїх місцях на цьому лісистому та крутому хребті пагорбів, пересіченому ярами, і минуло багато часу після заходу сонця, перш ніж люди нарешті розташувалися біля своїх бівуаків. Вони ще не їли своєї складної та дуже неоднорідної вечері та лягли відпочити більше ніж на кілька годин, коли (приблизно о 1.30 ночі) повідомлення про гармату на пагорбах праворуч від нас розбудило союзні армії. Відразу залунали труби, люди підвелися до рук, але все мовчало. Виявилося, що французькі ведети побачили кілька козаків у своєму фронті та відступили на пікет, який стояв біля великого вогню, коли ворог відкрив їх з великої дистанції чи то з земляних укріплень на північному боці, чи то з польових уламків. Постріл пронісся високо над головою, і один з них пролетів над англійським штабом, але, оскільки ведети доповіли, що попереду все стихло, війська склали зброю й знову лягли спати. Холера значно поширювалася, і багато хворіли або помирали вночі.
У понеділок, 25-го, вранці наші війська о 5.30 були під озброєнням; о сьомій лорд Реглан, сер Джон Бургойн та інші штабні офіцери вирушили до французької штаб-квартири, щоб визначитися з курсом майбутньої атаки на Севастополь. Маршал Сен-Арно був дуже поганий, але, якщо слід віддати належне панові де Базанкур, він міг робити дуже несправедливі записи у своєму щоденнику та говорити тоном егоїстичної впевненості, яка його ситуація викликала біль і яка, якби не це, була б смішною. Під головою 25-го він каже: «Англійці повинні почати першими і не рухатися до дев’ятої години». Він, мабуть, знав{136}, що після дев’ятої години не було вирішено, яким курсом мають йти війська. Знову ж таки, він говорить про себе як про одноосібного лідера в той час, коли він майже склав командування. «Je les battrai» c., саме того дня, коли його змушені були вивезти з намету в кареті князя Менщикова. На конференціях французи пропонували форсувати Інкерманський міст через Черну і наступати на місто. Сер Джон Бургойн запропонував, щоб ми перетнули річку мостом у місці під назвою Трактир, або «Ресторан», поблизу Чоргуни, і, за його словами, перевів більшість присутніх із собою, оскільки він навів вагомі причини для захоплення Балаклави, Каміша та Казача, які так само високо оцінювали наші союзники, як і англійці. Тому було вирішено, що армії повинні продовжити марш на хребті між Бельбеком і Черною.