Іноді з вершини пагорбів було добре видно місто з його білими будинками, що сяяли на сонці. Увесь день пароплави здійснювали диверсію, обстрілюючи форти Стар і форт Константайн, але на такій великій дистанції вони не могли завдати страт; однак вогонь привернув увагу росіян. Вони не зробили жодної спроби перервати наш прогрес. У ході нашого маршу багаж був відправлений занадто далеко вліво і втягнувся в лінію французьких і турецьких військ, які йшли по наших флангах. Лорд Реглан і його штаб поїхали (за звичкою) заздалегідь і розвідали Севастополь. Вони були недалеко від північно-східного форту; але по них не стріляли, незважаючи на те, що вони були в межах досяжності.
Роботи, які керували гирлом Бельбека, були незначними, і їх міг легко замовкнути флот. Очевидець, який служив у російській армії, стверджує, що всі війська, які прибули з південного боку 20 і 21 числа, переправилися на південний захід, крім Тайутинського полку. Такий рух створив би враження, що росіяни очікують спуску на південний бік або готові утримувати цей бік проти півночі, якщо союзники захоплять Сіверну та північні форти. Єдина підготовка до оборони Сіверної 22 числа була така: — Тайутинський полк, чотири батальйони; чотири батальйони депо 13-ї дивізії та один батальйон матросів, загалом близько 6000 чоловік, були розміщені для гарнізону, який був у дуже поганому стані та погано озброєний. Вони отримали наказ відступити підземним проходом довжиною 4000 футів до узбережжя моря на випадок, якщо ворог нападе енергійно. 23 числа, виявивши, що їх не тиснуть і не переслідують, росіяни відкинули дванадцять батальйонів, дві польові батареї та полк кінноти до Бельбека, і одного разу, здавалося, планували виступити проти нашого флангу. Від цього, однак, вони відмовилися; а 24-го вони звернули свою увагу на оборону мосту через Черну, в Інкермані, на яку вони вивели чотири польові і чотири облогові гармати, і війська, які були на Бельбеку, і 16-та дивізія, кавалерійська частина 14-ї дивізії, бл., перейшли через Черну через Трактирський міст і піднялися до хутора Макензі, звідки вранці 25-го вони спустилися до Отукоя, на Бельбек, і рушили до Бакшисерая{134}, щоб очікувати розвитку подій, до них там приєднався князь Горчаков з рештою російської армії Альми. Війська, що залишилися в Севастополі, за винятком спорядження флоту, складалися з чотирьох батальйонів резерву 13-ї дивізії, які серйозно постраждали на Альмі, чотирьох батальйонів депо 13-ї дивізії та третього батальйону Тайутінського полку, у всіх дев’яти слабких батальйонах.