Критика М. де Базанкура

Третя дивізія з таким же успіхом і більшими втратами, атакуючи мамелон, зайнятий ворогом, відкинула їх назад з великою безстрашністю: але з рухів росіян було очевидно, що вони збираються докладати великих зусиль, щоб врятувати свій центр, і пан Сен-Арно надіслав генералу Форі, який командував резервом, наказ перекинути одну зі своїх бригад (де Лурмеля) до генерала Канробера. підтримку, і продовжити з іншим (d'Aurelle) до крайнього правого бою. Це було щасливе натхнення: бригада д'Орелля на величезній швидкості форсувала річку і прибула до підтримки дивізії Канробера в найкритичніший момент. Росіяни, здавалося, вважали Телеграфну вежу ключовим центром свого становища. Стрільці всередині низької стіни поза будівлею та батареї на флангах вели безперервний вогонь по французам, які на мить були стримовані його гостротою: але дві батареї резерву підійшли й трохи відбили вогонь противника. Росіяни, однак, все ще продовжували серйозну стрілянину, і направили залпи винограду проти французів, які лежали в яру до вирішального моменту, щоб настати для них, щоб атакувати ворога. Втрати наших союзників були відчутними; було очевидно, що російська кіннота, каже пан де Базанкур [13], готувалася до кидка на них з флангу російської площі, яка, частково прикрита Телеграфною вежею, підтримувала безперервний вогонь з обох сторін по французам. Полковник Клер у цей критичний момент, помітивши, що прибули 1-й і 2-й зуави, єгері та 39-й полк, закликаючи своїх людей до атаки, кинувся до вежі, яку після короткого, але кровавого бою вони перенесли на вістря багнета, виганяючи росіян у замішанні, і в ту саму мить генерал Канробер зі своєю дивізією просунувся вдвічі до підтримувати рух. Вражений на мить осколком снаряда, який поранив його в груди та плече, бравий офіцер наполягав на тому, щоб вести своїх людей, щоб завершити успіх, досягнутий проти російських лівих і лівих центрів; і генерали Боскет і Канроберт, обертаючи свої дивізії зліва направо, відкидали ворога в тил військ, які все ще боролися з англійцями, або змушували їх шукати безпеки втечею. Саме в цей момент пан Сент-Арно під'їхав до генералів, привітав їх із цим днем ​​і наказав їм йти на допомогу англійцям. Дякуючи доблесті наших солдат — дякуючи Небу — того дня нам не потрібна була допомога Франції. Ми не отримали нічого, за винятком того, що було завдано однією резервною батареєю французької артилерії під командуванням пана де ла Бусіньєра, яка випустила кілька снарядів по деяких розбитих російських колонах з місця, розташованого поблизу двох англійських гармат, про що я буду говорити далі. Саме таку роль, згідно з їхніми словами, відіграли французи в перемозі{104} Альми. Їхні маси перетнули річку й скупчилися на плато до того, як вони почали серйозно бити, і їхня активність і відвага, сприяні слабким генералом командувача російської лівої частини та багатьма щасливими випадками, дозволили їм утримати позицію з порівняно невеликими втратами.