Критика М. де Базанкура

У той же час дивізія князя, що просувалася до Бурлюка, який палав полум'ям, була зустрінута дуже сильним вогнем стрільців і піхотних перестрілок з боку виноградників і нерівної місцевості по той бік потоку, а також різким вогнем артилерії, на який відповіли батареї його дивізії; але після короткої паузи перша лінія, що складалася з зуавів Клера та морської піхоти, підтримана другою лінією під командуванням генерала Томаса, пройшла через Альму та відкинула ворога, який відкрив проти них масковану батарею, що спричинило значні втрати. Тим часом дивізія Канробера була змушена атакувати без допомоги своєї артилерії; оскільки річка на їхньому фронті була непридатною для гармат, і їх довелося обійти праворуч, щоб йти дорогою, якою батареї Боскета вже досягли вершини; але колона енергійно просувалася далі, і, будуючись на гребні плато батальйонами, у подвійні колони по дві лінії, готові стати прямокутними під вогнем ворожої артилерії, яка була в бою з артилерією французької другої дивізії, відкинула російські полки попереду, які, відступаючи, вишикувалися в квадрат перед своїм правим флангом. Саме тоді офіцери помітили білокам'яну вежу, приблизно за 800 ярдів ліворуч від них, за якою утворилася щільна маса ворожої піхоти. Вони з великою точністю наступали, водночас ведучи сильний вогонь, на відстані 200 ярдів на дивізію Канробера, яка, як ми бачили, залишилася без артилерії. Генерал, усвідомивши свою небезпеку, відправив штабного офіцера до дивізії Боскета та батарею під командуванням капітана. Ф’єве, який поспішно підійшов йому на допомогу, відкрив вогонь із{103} винограду по величезній масі противника, стримуючи їхній вогонь, тоді як Боскет рухом з флангу погрожував відвести його батальйони в тил.