Критика М. де Базанкура

Бригада д'Отмарра, яка без жодних труднощів пройшла через Альму, по мосту біля спаленого села Алматамак, просуваючись одночасно з великою швидкістю, піднялася на дуже круті скелі на протилежному боці й за кілька хвилин після величезних зусиль здобула висоту, увінчала вершину й розсіяла слабкий загін козаків, які стояли там. Буде видно, що таким чином французьким правим було дозволено піднятися на дуже важкі висоти перед ними без опору з боку ворога; і хоча скелі були настільки обривистими, що створювали значні труднощі навіть для найактивніших, витривалих і розумних військ у підйомі їх нерівного схилу, все ж було б дуже поганим генералом з боку князя Менщикова дозволити їм закріпитися на плато, якби ми не знали, через люту суперечку, яка відбулася між ним, генералом Кир’яковим і князем Горчаковим. І., що частиною його плану було дозволити певній кількості батальйонів піднятися на край скель, а потім, спираючись на багнет, надіслати проти них важкі маси піхоти та кинути їх до Альми та ярів, які біжать до її берегів. Генерал Боскет, побачивши цей успіх, негайно піднявся крутою дорогою, про яку вже згадувалося; і майор Баррал, який командував артилерією, впевнившись, що знаряддя можна було підняти з величезними зусиллями, було віддано наказ про їх просування, і вони були, неймовірними зусиллями коней і піхотних солдатів, підняли їх на схил і розмістили на плато під прямим кутом до лінії скель, щоб охопити росіян, на яких, захищені 3-м зуавами, які залягли в невеликій ущелині приблизно за сто ярдів попереду, вони відразу ж відкрили вогонь.