Катча — маленька і стрімка річка з берегами, подібними до берегів Альми; її русло позначене охайними білими будиночками, найсмачнішими виноградниками й садами, але жителів не було видно. Переїхавши міст, ми повернули на схід до маленького села Ескель, що на лівому березі. Першою будівлею на дорозі була Імператорська пошта з покажчиком у вигляді двоголового орла та нерозбірливим написом. Звичайний дерев'яний покажчик з чорно-червоною стрічкою, намальованою навколо нього по діагоналі на білій землі, сповіщав нас, що ми прямуємо до Севастополя, віддаленого за десять миль. Тепер дорога набула характеру англійської об’їзної дороги в Девонширі чи Гемпширі. Невисокі стіни з обох боків увінчалися фруктовими деревами, обтяженими яблуками, грушами, персиками й абрикосами, усі стиглі й придатні до вживання, а біля їх підніжжя кишів виноград із найніжнішим смаком. Перша вілла, на яку ми потрапили, була резиденцією лікаря. Його знищили козаки. Веранда, завалена клематисами, трояндами та жимолістю, була заповнена поламаними музичними табуретами, робочими столами та кріслами для відпочинку. У вікнах були розбиті всі скла. Усе навколо віщувало на поспішну втечу вихованців. Два чи три бічні сідла лежали на траві за дверима коридору; біля них лежала парасолька, біля татарського сідла й величезного батога. Бочки з вином були розбиті, а вміст розлитий; ячмінь і кукурудза з комори були розкидані по всій землі; на тротуарі за кухнею були розкидані битий фарфор і скло високого виробництва; — і серед усього запустіння й руїни на порозі лагідно сиділа кішка, підморгуючи очима на сонці новоприбулим.
На підлозі валялися дзеркала уламками; розпорочені ліжка, пір’я вкидало кімнати на фут глибиною; крісла, дивани, фотеї, ліжка, книжкові шафи, рами для картин, образи святих, жіноче рукоділля, комоди, черевики, чоботи, книжки, пляшки, фізичні банки, розбиті або розірвані на шматки, лежали купами в кожній кімнаті. Стіни і двері були порубані шаблями. Геній руйнування працював і насолоджувався пустощами. Бухгалтерська книжка лікаря лежала відкрита на розбитому столі: його зупинили під час списання дози з якогось сусіда, і{131} його запис залишився незавершеним. Поруч з його бухгалтерською книгою лежав том «Листів мадам де Севіньє» французькою мовою та фармакопея російською. Маленька пляшечка синильної кислоти так заманливо лежала біля коробки з-під бон-бонів, що я знав, що вона буде непереборна для першого голодного рядового, якому заманеться мигдаль, і тому вилив її вміст, щоб запобігти можливій катастрофі. Наші люди й коні незабаром насолоджувалися виноградом і кукурудзою; і ми проштовхнулися до Ескеля і влаштувалися в будинку, який належав російському високопоставленому офіцеру.