Критика М. де Базанкура

Про проведення битви на Алмі було багато критики з боку іноземних держав, і результати та висновки були несприятливими для російського генерала, який дозволив повернути його ліворуч без будь-якого серйозного опору, хоча він повинен був розрахувати вплив операцій морем на цьому фланзі. У явну опозицію до цього судження була в той же час велика похвала французів за хоробрість, з якою вони атакували цю частину позиції. Вони заслуговують усілякої похвали за надзвичайну активність, швидкість і хоробрість, з якою вони утвердилися в центрі та лівоцентристах, але на крайніх лівих у них не було важкої боротьби. Англійці, здається, були нагороджені медаллю солідності та непохитної мужності, але в той же час викидаються натяки, що вони не рухалися досить швидко, що тому їхні втрати були великі, а їхня робота, зрештою, не така небезпечна й важка, як робота французів, оскільки англійська атака відбулася лише тоді, коли росіяни повернули ліворуч. Насправді, правда, справа противника створювала менше фізичних труднощів для встановлення ворожої сили на фланзі, і саме там було накопичено найбільше штучних перешкод у вигляді гармат, кавалерії та людей. Але чи був план бою добрим? По-перше, ми атакували противника на позиції, яку він сам вибрав, без найменшої спроби маневрувати чи повернути його. Можливо, було важко в такому місці, де ми були, без кавалерії та з великою кількістю багажу спробувати будь-які складні маневри; але було стверджено, що фланговим маршем ми могли б, тимчасово залишивши наше узбережжя, поставити ворога між двох вогнів і знищити його армію в разі поразки. Було припущено, що рано вранці 20-го союзники повинні були відійти навскоси від бівуаку на Бульянаку і, перетнувши Альму на схід від позиції ворога, змусити його ліворуч зробити турбуючий марш, щоб піднятися й зайняти нову землю на новому вирівнюванні, позбавити його переваг і поставити під загрозу його відступ до Бакші Серай або Сімферополь, якби він відмовився від бою, і що в разі його поразки, яка була б цілком певною, враховуючи, наскільки слабшою була б його нова лінія, він був би відкинутий до берега, підданий вогню наших кораблів, так що його сила була б змушена скласти зброю. Армія Менщикова була вщент розорена, Севастополь негайно здався б, утилізувавши це з дуже невеликим стисненням. Критикувати легко після того, як обставини або поведінка, про які ви судите, мали свій вплив; але на це можна зауважити, що критика не може, за самою своєю природою, бути перспективною. Навіть цивільні особи так само добре оцінюють грандіозні військові операції, як і військові, хоча вони можуть не знати деталей і способів, за допомогою яких ці операції проводилися. Олександр, Цезар, Помпей, Ганнібал, можливо, мали багато полковників клубу свого часу, які вважали, що вони робили «фатальні кроки»; ми знаємо, що в наш час було багато військових, які «не мали великої думки» ні про генерала Велслі, ні про{122} генерала Бонапарта; але результати несуть із собою вагу незворотного вердикту, який приймається нащадками через довгий час після того, як кліки, заздрість і ворожнеча минули назавжди. Тепер, не будучи членом кліки, не маючи можливих ревнощів і вільний від найменшої ворожнечі, я можу запитати, чи був якийсь із генералів союзників на Альмі продемонстрований як генерал? У нас є лорд Реглан, такий же сміливий, такий же спокійний, такий же благородний, як будь-який джентльмен, який коли-небудь володів Англією як своєю батьківщиною, — бігає риссю перед своєю армією, серед потоку яєць, «так ніби він їхав по Роттен-Роу», люб'язно киваючи кожному, залишаючи своїх генералів і людей боротися з цим якнайкраще, перетинаючи потік крізь французьких стрільців, не знаючи того, що куди він прямував або де був ворог, доки доля не привела його до невеликого пагорба, звідки він побачив кілька російських гармат на своєму фланзі, після чого він надіслав наказ про гармати, здавалося, здивований, що їх не можна перетягнути через потік і піднятися на пагорб, що створювало труднощі для вільного вершника — потім, галопом приєднавшись до гвардійців, перш ніж вони атакували, і виявив, що вони закінчилися, коли він був у западина землі. Що стосується способу, в якому ми вели атаку, то тут була величезна відвага, самовідданість і мужність і, за словами присутніх військових, немалий безлад. З легкою дивізією поводилися дивно. Сер Джордж Браун, чий погляд був настільки байдужим, що йому довелося попросити одного зі своїх офіцерів перевести його коня через річку, здавалося, не знав, де знаходиться його дивізія, і дозволив бригадиру Буллеру вирушити з двома полками своєї бригади, залишивши третій приєднатися до бригади Кодрінгтона. Чоловіки зібралися разом на іншому березі річки під хребтом і залягли там на сім чи вісім замість двох глибин, так що, коли вони піднялися й вели вогонь, їхній фронт був маленьким, і ефект зменшився. Тоді їх повели просто до гармат у розгубленій масі; коли вони потрапили в батарею, вони залишилися без опори, так що ворог змусив їх відмовитися від утримання і зміг відновити роботу. Легка дивізія, щоправда, завадила батареї, але все-таки ворог міг вести вогонь над головами колон з пагорба. Однак «Альму» вдалося виграти. Менщиков відступав, і весь світ був перед нами ввечері 20 вересня. Незалежно від того, чи мали наші генерали хоч якесь передбачення щодо того, яким мав бути цей світ — якими мали бути плоди перемоги чи шанси на катастрофу — нехай історія війни одного майбутнього повідомить світові.