Критика М. де Базанкура

Коли Легка дивізія відступала за гвардією, щоб переформуватися, російські батальйони на флангах і позаду об’єкта вели по ним безперервний вогонь, і в ту ж мить гармати, які були виведені з загону на висоту над ним, сильно відчинилися. Цією залізною зливою гвардійці були вражені в центрі. Крізь них сипалися уламки бригади Кодрінгтона. На їхньому фронті була окована сталлю стіна російської піхоти. Наші люди швидко відступали, стріляючи, відступаючи. Слідом за ними йшла блискуча шеренга російських багнетів, ніби очищаючи поле. На кілька секунд шотландські стрільці завагалися й втратили порядок; вони марширували над мертвими та вмираючими людьми. Росіяни були в декількох ярдах від них, але офіцери згуртували людей і, помітно в своїх зусиллях, сильно постраждали. Кольорові, лейтенант Ліндсей і лейтенант Тістлвейт, з хоробрістю вирвалися з небезпечного становища, в якому їх на мить залишили їхні люди — порядок було відновлено в центрі, а на флангах гренадери під командуванням полковника Гуда та Колдстрімів були настільки стійкими й у ідеальному порядку, наче на параді. Кажуть, що на мить герцог подумав зупинитися, щоб одягнути свою лінію, але сер Колін Кемпбелл, який був поруч зі своїми горцями, благав його високість не вагатися, а негайно накинутися на ворога. Російська артилерія на схилах угорі посилала кілька разів залпи виноградними, каністровими, снарядами та снарядами через їхні ряди, але в цей момент їй загрожували з флангу французькі батареї, оточені 9-фунтовою та 24-фунтовою гаубицею батареї Тернера, яку лорд Реглан наказав піднятися до пагорба на протилежному боці річки, на схилі між нашою атакою та наступними. французи, російські гармати були зведені і припинили вогонь.