Blu42 Media

Сумні сцени

сторінка 130/696

Будинок був безлюдний і зруйнований. Залишилися тільки зображення святого, пучки трав на кухні та кілька хатнього начиння; а самотня курка-горошина сумно тинялася біля порога, яка незабаром стала жертвою револьвера. Повз нас протікав невеликий струмок, який був предметом захвату для наших спраглих солдатів, які пройшли понад вісім миль від свого пізнього табору. Після короткої зупинки людей і коней біля потоку, через який поштова дорога проходила мостом, який ворог залишив нерозбитим для проходу нашої артилерії, армія знову рушила далі. Кавалерія (близько 500 чоловік 8-го гусарського, 11-го гусарського та 13-го легкого драгунського полків) просувалась попереду, і, прибувши приблизно за милю за поштову станцію, ми чітко розрізнили козацькі улани на пагорбах попереду. Лорд Кардіган викинув стрільців у чергу, які прикривали фронт з інтервалами в десять-дванадцять ярдів один від одного. Козаки йшли нам назустріч однаково, людина за людиною, сталь їхніх довгих списів виблискувала на сонці. Вони були грубими на вигляд хлопцями, верхи на міцних маленьких конях; але регулярність їхнього порядку та швидкість їхніх рухів показали, що вони аж ніяк не були мерзенними ворогами. У міру просування наших стрільців{95} козаки зупинилися біля підніжжя пагорба. Час від часу купа списів піднімалася над вершиною пагорба і зникала.

Лорд Кардиган дуже хотів спробувати їхню силу, і йому було дозволено підійти трохи ближче; але коли він це зробив, темні колони кавалерії з'явилися в заглибленнях пагорбів. Тому лорд Лукан наказав кінноті зупинитися, зібратися в стрільців і повільно відійти. Коли наші стрільці зупинилися, козаки почали вогонь з карабінів зі своєї лінії ведет, що було цілком нешкідливо. Кілька м’ячів підійшли настільки близько, щоб було чутно свист. Я їхав між кавалерією та стрільцями разом з підполковником Діксоном, Р.А., капітаном Феллоузом, 12-м уланським полком, доктором Елліоттом, Р.А., і ми з тривогою чекали прибуття загону Мод, коли росіяни, підбадьорені нашою зупинкою, перейшли через край пагорба та спустилися вниз. схил у три колони, центр яких висувався ближче за інші.