О шостій годині ранку 13-го було дано сигнал зважити та продовжити рух, а о восьмій годині були вишикувані шеренги, і експедиція рушила, прямуючи в напрямку S.E. Французькі{80} та турецькі бойові кораблі приєдналися до нас протягом дня. Дивізія союзників йшла попереду і йшла до Севастополя. З курсу, який ми взяли, було очевидно, що експедиція прямує до Євпаторії, міста, розташованого на низькому мисі землі приблизно в тридцяти чотирьох милях від Севастополя. Ближче до полудня кораблі експедиції зблизилися з берегом. Місцевість була рівнинною, але на рівнинах і солончаках можна було побачити численні стада худоби, а ферми з’являлися все частіше, коли ми рухалися на південь. Опівдні Євпаторія проходила десять миль на південний схід. Е. від нас. Невдовзі ми побачили, як козаки по двоє чи по троє — чи принаймні вершники, яких усі вважали тими знаменитими нерегулярними військами — мчали до міста, але їх було дуже мало, і вони були з великими інтервалами; час від часу можна було побачити чоловіка, схожого на фермера, у критому візку, який мчав підтюпцем, як виявилося, абсолютно байдуже до грізного вигляду приблизно 400 суден, які складали йому компанію на відстані лише п’яти чи шести миль.
Незабаром стала видно Євпаторія. Він лежить на піщаній косі, і ми довго уявляли, що його захищали важкими роботами, бо міцні кам’яні будинки біля морського узбережжя були настільки збільшені заломленням і підняті так високо, що виглядали як форти. Місто дивовижно чисте, можливо, на відміну від Варни та Галліполі. Біля міста з північного боку будувався великий барак. На південній стороні було незліченні вітряки, а кілька купальних куточків, весело розмальованих уздовж пляжу, надавали цьому місцю атмосферу цивілізації, незважаючи на старі турецькі мінарети, які виглядали над стінами в дуже напівзруйнованому стані. Каплиця була помітним об’єктом і могла похвалитися великим куполом. Перед очима було багато квадратних кам’яних будівель. О чверть на третю експедиція кинула якір біля міста, на відстані двох-трьох миль.