Євпаторія

Мало хто з тих, хто був в експедиції, забуде ніч на 14 вересня. Рідко чи ніколи 27 000 англійців були нещаснішими. Жодних наметів на берег не було відправлено, частково тому, що не було часу їх висадити, частково тому, що не було впевненості, що ми зможемо знайти для них вагон у разі переїзду. Ближче до ночі небо виглядало дуже чорним і опущеним; здійнявся вітер, і дощ лив потоками. Близько опівночі дощ посилився, а рано вранці впав у вигляді мокрих простирадл, які пробивали ковдри й шинелі бездомних і безнаметних солдатів. Це був їхній перший бівуак — досить тяжке випробування, по свідомості, гірше за всі їхні переживання в Болгарії чи Галліполі, бо там вони мали свої намети, а тепер вони навчилися оцінювати свої брезентові покриття за їхньою справжньою вартістю. Нехай читач уяви старих генералів [11] і молодих джентльменів, підданих насильству нещадних штормів, без ліжка, крім смердючої калюжі під насиченими ковдрами, або шматочків непотрібних водонепроникних обгорток, і двадцяти з гаком тисяч бідолах, які не могли дістати «сухих шматочків» землі, і мусили спати або намагатися спати в маленьких озерах і річках. — ні вогню, щоб підбадьорити їх, ні гарячого грогу, і перспективи без сніданку; — нехай він уявить це й додасть до цього, що гарна «зміна білизни» стала мокрою гидотою, яка обтяжувала набори бідних чоловіків, і він визнає, що ця «приправа» мала досить жорстокий характер — особливо, оскільки вона з’явилася після всіх розкошів сухого розміщення на кораблі.{90} Сер Джордж Браун спав під нахиленим візком. Герцог Кембриджський, закутаний у водонепроникне пальто, провів більшу частину ночі, катаючись серед своїх людей. Сер де Лейсі Еванс був єдиним генералом, чий штаб був достатньо обережним, щоб надати йому намет. В одному відношенні дощ був корисним: він давав людям тимчасовий запас води; але тоді це виключало вогонь, навіть якщо для його створення можна було наскребти достатньо деревини. Однак країна відчувала нестачу деревини.