Кожен, хто дивився на ці багаті луки, що тягнуться на довгі милі й межують з висотами, на яких густі ліси марно намагалися пробити масиви дикої лози, клематисів, карликових акацій і різнокольорових хмизів — на зелених схилах пагорбів і на танцюючих водах озера й струмка внизу, освітлених золотим промінням болгарського моря. літнє сонце — цілком міг уявити, що жодна англійська галявина чи вершина пагорба не можуть бути здоровішими чи придатнішими для проживання людини. Але ці луки плекали в своєму лоні лихоманку, хворобу, дизентерію й чуму — озеро й струмок видихали смерть, а вночі жирні масляні випари складка за складкою піднімалися з долин, підкрадалися в темряві й кралися в намет сплячого й загортали його в свої смертоносні обійми. Бригада гвардійців була настільки виснажена, що цим 3000 чоловікам, цвіту Англії, довелося здійснити два марші від Аладіна до Варни, що було не більше ніж (не стільки багато хто казав, скільки) десять миль. Їм несли пакунки. Якими, мабуть, були здивовані добрі люди Англії, які день за днем сиділи в тривозі в своїх домівках, очікуючи щоранку радувати свої очі сповіщенням великим шрифтом про «Падіння Севастополя», коли вони почули, що їхня гвардія — їх корпус d'élite — гордість їхніх сердець — насолода їхніх очей — ці Анакіми, чий зріст, силу та величезну масу вони демонстрували. Королівські відвідувачі, як невідповідні символи нашої нації, були настільки принижені хворобами, недугами та гнітючим кліматом, що було визнано недоцільним дозволяти їм носити власні рюкзаки або дозволяти їм марширувати понад п’ять миль на день, навіть якщо ці рюкзаки носили для них! У бригаді перед походом на Варну було понад 600 хворих.
Горянська бригада була в кращому стані, але навіть три дворянські полки, які її складали, були далеко не в доброму стані{65}. Легка дивізія втратила 110 або 112 чоловік. Другий дивізіон постраждав дещо менше. Незначна кількість кавалерійських сил, на жаль, скоротилася, і третя дивізія (сера Р. Інгленда), яка стояла табором на північний захід від Варни, неподалік від міста, також втратила понад 100 чоловік, 50-й полк, який багато працював, був особливо розбитий. Корпус швидкої допомоги був повністю понівечений смертю водіїв і людей, що належали до нього, і медичні працівники були викликані для спеціального звіту про смертність серед них.
По правді кажучи, можна вважати реальним фактом те, що кожна дивізія армії була ослаблена майже одним полком, і що прибуття дивізії сера Джорджа Кеткарта зробило не більше, ніж підняло сили до початкової чисельності.