Янгол смерті

Щодня ми втрачали по п’ятнадцять-шістнадцять чоловік. Деякі люди казали, що ми розбили наші табори надто близько; але підрозділ сера Джорджа Брауна охоплював майже вдвічі більший простір, який займав би табір римського легіону, що складався з майже такої ж кількості людей, і все ж в історії немає відомостей про будь-яку з цих табірних епідемій у Галлії, чи Фракії, чи Паннонії, чи в будь-якому з постійних таборів римлян, і ми повинні вірити, що холера та її споріднені шкідники виникають через деяку комбінацію атмосферні та фізичні умови, яких не було раніше. Поведінка багатьох чоловіків, французів і англійців, здавалося, характеризувалася безрозсудністю, що межувала з божевіллям. Їх можна було побачити п’яними, що лежать у будках або в канавах на узбіччях доріг, під палючими променями сонця, вкриті зграями мух. Їх можна було побачити в дурній тверезості, як серйозно зрізали шкірку з огірків величезних розмірів, до шести чи восьми, і їли смертоносні циліндри один за одним, поки більше не залишалося місця — весь час сидять групами на полях або на прапорцях біля магазинів на відкритих вулицях і виглядають так, ніби вони вважали, що вживають суворих санітарних заходів для свого здоров’я. саке; або часто троє-чотири з них укладали щасливу угоду з греком за великий кошик абрикосів («убити Джонса»), червоних гарбузів, кавунів, дерев’яних груш, зелених груш і слив, а потім усамітнювалися в тіні дерева, де вони ділили й їли смачну їжу, доки не залишалося нічого, крім купи шкірки, шкірки та кісточок. Потім вони розбавляли фруктову масу ракією або персиковим бренді і намагалися додому або спати, як могли. Одного разу я побачив зуава та величезного гренадера, що хиталися вулицею, обійнявши руки, кожен був буквально навантажений величезними гарбузами та огірками, а в перервах між співом — бо один із нерегулярними судомами кричав «Ура, хлопці, ура», а інший наспівував якусь любовну пісеньку дуже сльозливого характеру — вони годували один одного огірками. Один узяв шматочок і передав своєму другові, а той зробив те саме, і вони продовжували свій бенкет із амфібією, аж поки англієць не послизнувся на камені й не спустився в багнюку, принісши за собою свого друга — гарбузи, огірки та все інше. Француз жваво відчепився; але гренадир відразу ж зохотився заснути, незважаючи на благання свого супутника. Потягнувши за ним голову, ноги, руки й плечі, зуав виявив, що не може справити враження на нерухому масу свого друга, і, дивлячись на нього якомога трагічнішим чином, стиснув руки й вигукнув: «Tu es là, donc, mon ami, mon cher Jeeon! Eh bien, je{63} me coucherai avec toi;» і спокійно полагодивши собі на подушку пару огірків, ліг і незабаром хропів у канаві в унісон зі своїм союзником. Турецькі вояки так само недбало ставилися до свого харчування та побуту. Справді, не було нічого дивного в тому, що холера поширювалася й масувала серед нас.