Табірне життя

Результат цієї експедиції був одним із найбільш безрезультатних і сумних, які будь-коли траплялися в історії війни. Французький маршал, наляканий втратами своїх військ, які холера спустошила сотнями в їхніх таборах у Галліполі та Варні, і стривожений смертю герцога д'Ельхінгена та генерала Карбуччіа, вирішив послати експедицію в Добруджу, де були, як заявив полковник Десен, начальник французького топографічного відділу. його повернення з розвідки — близько 10 тис. росіян, два полки регулярної кавалерії, 10 сотень козаків і 35 одиниць артилерії. Маршал Сен-Арно, який був упевнений, що експедиція до Криму буде готова до 5 серпня, а спуск відбудеться 10 числа того ж місяця, уявляв, що шляхом енергійної атаки на ці окремі корпуси людей він може завдати серйозного удару по ворогу, підняти дух і викликати довіру союзників, вивести свої війська з табору, де вони були підпорядковані. таким гнітючим впливам, і зробіть усе це вчасно, щоб дати їм змогу повернутися та вирушити на борт з рештою армії. Кажуть, що він запропонував лорду Реглану надіслати разом зі своїми власними війська англійської армії, але, я вважаю, немає жодних доказів цього факту. 1-ша дивізія під командуванням генерала Еспінассе вирушила 21-го до Костенджі; 2-га дивізія під командуванням генерала Боскета рушила 22-го до Баярдіка, а 3-тя дивізія під командуванням принца Наполеона наступного дня послідувала за нею і служила підтримкою 2-ї.{57} Усі заходи були під контролем генерала Юсуфа. Пройшовши через зруйновані райони Мангалії, 1-ша дивізія досягла Костенджі 28 липня. Вони виявили, що вся країна була спустошена вогнем і мечем — міста й села спалені й зруйновані, реманент і посіви вивезені. Того ж дня відбулася кавалерійська битва між башибазуками Юсуфа та частиною російської кавалерії, у якій перша поводилася настільки добре, що генерал, підтриманий 1200 зуавами, просунувся вперед, щоб атакувати ворога, і написав генералу Еспінассе з проханням йти йому на допомогу. Тієї ночі, якраз перед тим, як французи розбили свій табір у Бабадазі, щоб вирушити в цей похід, холера оголосила про себе серед них із надзвичайною та жахливою силою. Між північчю та восьмою годиною наступного ранку майже 600 чоловіків лежали мертві у своїх наметах, уражені ангелом смерті! Тієї ж миті дивізія Еспінасс була вражена з такою ж швидкістю й жорстокістю під Кержелуком. Усю цю ніч люди страждали і вмирали, а 31 липня генерал Юсуф з’явився в Костенджі з останками своїх виснажених і охоплених жахом військ і рушив до Мангалії у своєму марші смерті. 1 серпня генерал Канроберт, який повернувся з розвідки, прибув до Костенджі з Варни і з жахом виявив, що його табір був лише жалюгідним госпіталем, де живі ледве могли поховати останки своїх товаришів. Він міг жаліти і міг страждати, але не міг врятувати. Того і наступного дня епідемія подвоїлася, і серед усіх цих жахів не вистачало їжі, хоча генерал надіслав морем до Варни найневідкладніші повідомлення за транспортними засобами, ліками та необхідним для життя. 2-га і 3-тя дивізії також були вражені тим самим жахливим лихом, і генералам нічого не залишалося, як якомога швидше відвести своїх людей назад до таборів, залишивши позаду мертвих і вмираючих. Деталі історії цієї експедиції, яка коштувала французам понад 7000 чоловік, є одними з найжахливіших і найстрашніших у цій кампанії. Повернувшись до Варни, башибазуки, втомлені від усталених форм табірного життя, нетерплячі від французької муштри та нагляду жорстоких або грубих унтер-офіцерів, почали масово дезертирувати, і 15 серпня корпус було оголошено розформованим, і генерал Юсуф був змушений визнати свою повну поразку.